Назад голоблі не повертають

До редакції звернувся приватний підприємець Володимир Варнавський із проханням опублікувати у більш розширеному вигляді його думки з приводу однієї публікації в «ЕХО».

Прочитавши статтю про веранду за 60 тисяч, зрозумів, чому був підготовлений законопроект про посилення відповідальності за поширення у пресі неправдивої інформації. Шкода, що його так і не прийняли. Можливо, загроза тюремного ув’язнення остудила б деякі «гарячі голови».

Виступаючи зараз у пресі, прагну передусім відстояти своє чесне ім’я. Друге завдання — не менш важливе. Нижче спробую донести до громадськості всі нюанси та тонкощі процесу будівництва, не знаючи яких неможливо розібратися у потенційних конфліктних ситуаціях, які можуть виникати між замовниками і виконавцями робіт. Тоді, можливо, й не з’являтимуться суперечки, аналогічні тій, що сталася між мною і жителем Бережнівки Ігорем Касяном.

Якщо говорити правду, то давайте робити це до кінця. Інакше складеться враження, що замовник завжди правий. А це далеко не так. Як відомо, для того, щоб розпочати будь-яке будівництво на території своєї садиби, потрібно взяти дозвіл на забудову в органах місцевої влади. У даному випадку забудовник цього не зробив. Після цього потрібно виготовити проектну документацію, завірену всіма інстанціями. Знову не зроблено! А вже після цього шукають виконавця робіт. Якщо з ним оформлювати договір за всіма правилами, то кінцева вартість робіт для замовника виростає в рази. У такому випадку, веранда розміром 4 на10 метрів і покрівля у 100 «квадратів» обійшлися б Касяну тисяч у 120. До того ж, потрібно пам’ятати, що за незаконну забудову передбачений штраф у розмірі 17 тисяч гривень. Саме через усі ці нюанси і йдуть люди на заключення примітивних договорів. У даному випадку, згідно домовленості повинні були виконані чотири види робіт — фундаментні, стіни, покрівля веранди і хати, обшивка веранди гіпсокартоном. У всіх паперах, нехай і не складених ідеальним чином, є підпис замовника. Хоча зазвичай я цього не вимагаю. А тут ніби серце щось підказало. Указані й ціни на матеріали та роботи. Підпис замовника стоїть після суми 53711 гривень. Кажуть, що ціни були завищені. Тоді знайдіть у Кобеляках броньовані двері за 2500. Я привіз дешевші. Але Касян усе ж вибрав дорожчі — за 2500.

І головне. Ніхто ж нікого ні до чого не примушував. Не хочеш — не будуйся, не став свого підпису. Так, якби сім’я Касянів купила старий будинок у Бутенках, він би їм обійшовся дешевше. Але нове будівництво — це зовсім інша річ. Нижче наведу розцінки на основні будматеріали: вікна з встановленням, відливами та іншим — 4500 за три; двері броньовані — 2500, два дверних блоки — 3000, 1250 штук цегли — 3000; щебінь і пісок — 2000; цемент — 1500; 100 штук шифера — 5300; гіпсокартон — 3000, газоблоки — 6000. Це все на веранду площею в 40 кв. м. Підрахуйте, чи це занадто дорого?

Так, дружина замовника з часом почала прохати зробити веранду «під ключ». Але в початковому варіанті такої домовленості не було. Це ще потрібно зробити планування, стяжку, підстилку і покласти ламінат. При цьому навіть найдешевший ламінат обійдеться у 10 тисяч. І, звичайно, загальна сума вийде далеко за межі обумовлених спочатку 50 тисяч. Тому ніякої своєї провини у виниклій ситуації не відчуваю. Навпаки — не брав у замовника грошей за вантажні роботи.

Чому, на мою думку, виник конфлікт? Знаю, що Ігор Касян потрапив у неприємну ситуацію, не пов’язану із будівництвом. І перебував у стані стресу. От і зірвався, вирішив, що його обдурюють. Але ж коли запрягаєшся, то назад голоблі вже не повернеш. Це — аксіома. Доведеним фактом є й те, що під час перевірки моєї діяльності працівниками міліції ніяких порушень не виявлено.

От і вся історія. Так, будувати зараз дорого і складно. Але це потрібно знати і розуміти одразу. Щоб потім не перекладати провину на будівельників.