Кобеляцькі діти їздили в Париж

Учні школи з поглибленого вивчення англійської мови за дев’ять днів відвідали три країни.

Наталія Спиця, директор школи де юні мешканці Кобеляцького району вивчають іноземні мови, уже традиційно організувала для своїх вихованців закордонну поїздку. Цього разу делегація кобелячан поїхала за маршрутом Польща-Німеччина-Франція. Європу відвідали не лише діти, а й їх батьки.

Першу зупинку кобеляцькі мандрівники зробили у Кракові, колишній столиці польських королів. «Описати всі красоти старого міста просто неможливо, —  це потрібно бачити, — ділиться враженнями Наталія Спиця. — Окремо зупинитись хотіла б лише на двох моментах».

Туристів вразила величезна стіна поряд із королівським замком Вавель. Точніше, не сама споруда, адже у Кракові достатньо і більш величних пам’яток архітектури, а написи на ній. На кожній цеглинці величезної цегляної стіни викарбувані прізвища людей чи назви установ, організацій, громадян. Це — увічнення пам’яті про благодійників, котрі зробили свій внесок у відбудову міста. «Там немає записів про розмір внеску, — наголошує Наталія Володимирівна. — Хтось, напевне, здав тисячу, хтось — кілька злотих. У людей же різні можливості. Але згадані всі».

Другий момент — це ідеально розвинена інфраструктура для обслуговування туристів. У Кракові іноземець, який хоча б трішечки знає англійську мову, може прочитати зо два десятки слів, ніколи не заблудиться. На кожному перехресті встановлені детальні покажчики, аж до повідомлень скільки метрів потрібно пройти до того чи іншого об’єкту.

Німці живуть добре, тому що обходяться без понтів

У свою чергу, Німеччина вразила ідеальною чистотою і порядком на вулицях, продуманістю кожної деталі, кожного рішення. Кобелячани помітили, що в Берліні, столиці Німеччини, як у будь-якому великому місті, постійно ведуться будівельні роботи. І звернули увагу на кількаметрові тумби, встановлені поряд із будівництвом. Гід пояснила, що ці споруди ставлять спеціально для туристів. Людина може по зручних сходах піднятися на вершину такої тумби і звідти оглянути навколишній краєвид. Німці вважають, що будь-яка справа, навіть велика, де задіяні державні органи чи потужний бізнес, не повинні заважати людям.

Та особливо українців вразила площа, перед одним із престижних берлінських університетів. Там навчаються десятки тисяч студентів із усього світу. Уся площа заставлена тисячами велосипедів. Саме на цьому транспортному засобі приїжджають в університет студенти і викладачі. Немає жодного джипа, дорогого «Мерседеса» чи «Лексуса». Така картина різко контрастує з українськими реаліями, надто — з київськими, де біля кожного нібито престижного вузу, усі навколишні вулиці зайняті припаркованими, із порушенням правил дорожнього руху, автівками. До речі, жоден вітчизняний університет не входить навіть до сотні кращих «вишів» світу. Німецькі вузи, на противагу українським, є дійсно престижними. І їх випускники займають високі посади в урядах європейських держав, у провідних корпораціях світу. Можливо, через те, що від дешевих понтів, у вигляді дорогих автомобілів, там відучують одразу.

У Парижі слухали російських пісень

Паризькі студенти дещо відрізняються від своїх німецьких колег уподобаннями. Там молодь більш моторизована. Але теж їздять не на дорогих «Мерседесах», а на мопедах і мотоциклах. Напевне, у Європі вважається, що молодий студент просто не може заробити на транспортний засіб вартістю в кілька десятків тисяч доларів. А якщо у нього таке авто є, то йому нічого робити в університеті.

Наталя Спиця розповіла, що перше враження про Париж у кобелячан склалося не надто позитивне. Їх неприємно вразили бруд на вулицях і величезна кількість вуличних торгівців. Вихідці з Азії та Африки буквально хапали за руки українців, ледве не вимагаючи придбати їх китайський крам.

Та вечірня прогулянка на кораблі миттю нівелювала негативні емоції. Подорожуючи Сеною, кобелячани побачили столицю Франції у всій її красі. Остаточно додала позитиву прогулянка на Монмартр. Із цієї висоти туристи оглянули незабутню панораму величезного і дуже гарного міста. Та послухали російських пісень у невеличкому ресторанчику. Звичайно, дорослим членам делегації більше сподобались Лувр і Версаль. Ну, а молодь була у захваті відвідавши Діснейленд. Дев’ятигодинне перебування у цьому центрі розваг коштує близько 40 євро. Але воно того варте. «Навіть ми, дорослі, не могли встояти від спокуси випробувати своє здоров’я на атракціонах,— сміється Наталія Спиця. — Ковтнули по пігулці від тиску і вперед — на американські гірки». Для порівняння, в Україні двадцять хвилин плавання в басейні з дельфінами коштує 600-800 гривень.

Навесні кобелячани планують поїхати в Рим та відвідати південні міста Італії. Наталія Володимирівна говорить, що вже утворилась постійна група бажаючих поїхати за кордон.