Сковороду згадали з філософією, гумором та кашею

14-го грудня у Новосанжарській районній бібліотеці відбувся захід, приурочений Григорію Сковороді. Метою якого було зацікавити учнів постаттю видатного мислителя, його творчістю та філософією.

У давнину саме 14 грудня (за старим стилем — 1-го), на Наума, в Україні розпочиналися заняття у школах. Адже на початку зими всі важкі сільськогосподарські роботи завершувались і в селян ставало значно менше турбот, ніж в інші пори року.

На початку заходу ведуча Тамара Паттієва розповідає про обряди виряджання школярів до школи: звечора до майбутнього школяра приходив хрещений батько і стриг йому волосся, при цьому примовляючи: «Щоб у голову ішла наука». Потім вони вивчали перші букви азбуки. Зранку йшли до школи, де дяк читав Євангеліє. Хрещений батько йшов додому, а школяр лишався на заняття, які проходили в хаті самого дяка, у спеціально відведеній для цього кімнаті.

— У народі кажуть: «Прийшов Наум — пора братися за ум». Ми присвячуємо цей захід людині, яка все життя була одночасно і вчителем і учнем — Григорію Сковороді.

Далі до слова запросили вчителя географії Новосанжарського НВК Бориса Лозу. Він показав на карті тогочасної Європи, скільки країн пішки (!) відвідав за своє життя великий мислитель. Це  Польща, Росія, Німеччина, Австрія, Італія.

Молодий історик Віталій Токовий розповів про філософські вчення Григорія Сковороди, зокрема, про поняття «сродної праці», яке означає, що кожна людина має знайти своє покликання в житті.

Продовжили свято учні молодших класів Новосанжарського НВК, виконавши запальний гопак.

Учитель історії Галина Бунецька закликала старшокласників поміркувати над значенням слів «Світ ловив мене, але не спіймав».

— Світ ловить людину, коли їй не вистачає впевненості в собі, сили волі, тоді вона не має власної думки і чинить так, як більшість. Щоб цьому протистояти, потрібно бути розумним, мати високу самооцінку, бути самодостатнім, — говорить учениця з залу.

Далі Галина Бунецька нагадує учням одну хорошу рису, притаманну нашому народу, — почуття гумору. Пропонує згадати кумедні українські прізвища. Присутні наввипередки вигукують: «Тягнирядно! Небийбаба! Невступивкізяк!»

— От чи можна образити людину з прізвищем Невступивкізяк якимось недбало кинутим словом? Та вона просто не зреагує на ту образу! — говорить учителька.

Потім усі бажаючі мали змогу подивитися фільм про походження українського народу «ДНК. Портрет нації», а на завершення заходу усіх присутніх частували смачною пшоняною кашею. Адже за давньою традицією наприкінці заняття учні підносили своєму учителеві горщик з кашею. Кашу мали з’їсти самі учні, а горщик розбивали. Цього разу обійшлися без побитого посуду, а от із кашею школярі розправились на «відмінно».