«СІК» заявляє про свої наміри

У період, коли більшість громадських організацій або впадають у сплячку, або взагалі припиняють своє існування, «Свідома Ініціативна Кобеляччина» діє і має плани на майбутнє.

Кобелячани, як і більшість українців, давно звикли до того, що переважна частина формально зареєстрованих громадських організацій дивним чином активізуються виключно у переддень яких-небудь виборів. Постійно діють і займаються корисною діяльністю, хіба що ветеранські організації й ті, які не збираються формалізуватися, тобто реєструватися в органах юстиції, мати печатки і носити звіти в численні контрольні органи. У Кобеляках прикладом таких дієвих «неформалів» можуть бути хокеїсти та собачники, тобто люди, які на свій страх і ризик опікуються бездоглядними тваринами. Є, щоправда, ще й козаки. Вони, звичайно, дещо зловживають самопіаром, але корисні функції теж виконують, регулярно патрулюючи вулиці райцентру. Усі ж інші, узявши гучні назви на кшталт «Тітки за майбутнє» чи «Дядьки за минуле», у основному, очікують виборів і отримавши гроші, просувають інтереси того, хто їх дав.

Не так давно ми повідомляли про припинення діяльності кількох громадських організацій, що існували в Кобеляках. Засновники вирішили, що їх проекти або вичерпали себе, або так і не змогли запрацювати, а тому закрилися. І можна не сумніватися, що цей процес триватиме, громадські організації припинятимуть своє існування. Це, безумовно, погано і сумно, але факт залишається фактом.

Та виявляється, у громадянському середовищі Кобеляччини далеко не все так безнадійно і безпросвітно. Таки знаходяться люди готові діяти і залучати до важкої і невдячної громадської роботи інших. Днями до редакції завітав Юрій Срібний, добре відомий у Кобеляках підприємець та благодійник. Юрій Феодосійович вирішив через пресу вчергове звернути увагу громадськості на проблеми, які виникають у ході розчищення річки Кобелячок та розповісти про плани своєї громадської організації.

Не словами, а справами

Справа в тому, що Юрій Срібний є одним із засновників громадської організації від назвою «Свідома Ініціативна Кобеляччина». Скорочено — «СІК». Вона існує вже близько року. Юрій Срібний одразу відзначив, що питання «піару», тобто зв’язків із громадськістю через ЗМІ, ніколи не було першочерговим для нього та його однодумців. Тому всі добрі справи, утілені в життя за останні кілька років самим підприємцем та його друзями, хоча й робилися під егідою «СІКу», але особливо не рекламувалися. «Ми б і зараз не робили ніяких заяв у пресі, — розповів Юрій Срібний. — Просто настав час закликати людей до активної співпраці. Без цього будь-які активні починання надзвичайно складно втілити в життя».

А зроблено за кілька років досить багато. Особливо в плані благоустрою Кобеляк та Підгори. Були приведені в порядок дубові насадження та ліквідовані смітники обабіч річки Кобелячок, розчищена і спланована ділянка біля Ведмедівського мосту, благоустроєні Галева (Слинькова) і Максютина криниці, облаштовані кілька оглядових майданчиків біля них, ліквідовані стихійні звалища в селі Підгора (район кіровського повороту). Упорядковані цвинтарі в мікрорайоні Ведмедівка та в селі Підгора, стадіони на Солонцях і школи № 3, пляж «Фестивальний», створені стоянки для автотранспорту в районі перебитого мосту (Заворскло). Також дуже багато зроблено для втілення в життя проекту з розчищення річки Кобелячок. Це десятки поїздок у різні інстанції, до чиновників усіх рівнів, аби лише добитися початку фінансування робіт. Нарешті, найбільш марудна і невдячна робота з очищення берегів річки від усякого непотребу. Щоправда, Юрій Срібний згадує цей процес із особливим теплом. Адже в цьому випадку дійсно вдалося мобілізувати громадськість. Жителі Кобеляк кілька разів виходили на суботники до берегів Кобелячка. Високу активність виявили і працівники Підгорянської сільської ради на чолі зі своїм головою Анатолієм Няйком.

У планах громадської організації роботи не менше. По-перше, потрібно й надалі підтримувати зразковий порядок у всіх названих місцях. По-друге, допомагати в продовженні ефективного розчищення Кобелячка. Планів у «Свідомої ініціативної Кобеляччини» ще дуже багато. У одній статті все й не опишеш. Що ж, опишемо в інших. Аби лише ті плани ставали дійсністю. Провести п’ятий, ювілейний, фестиваль «Вйо, Кобеляки!», завершити будівництво Альтанки випускників над Ворсклою. Це — лише основні завдання. Дрібніші, хоча й не менш значущі, важко й перелічити.

При мінімумі вкладень — максимум результату

Усі ці добрі справи і починання Юрій Срібний втілював і втілює в життя фактично самотужки. Допомагають хіба що Віктор Савенко та Сергій Попович. Юрій Феодосійович зізнається, що такими малими силами дуже важко зрушити з місця будь-яку значущу справу. Тому й виникла ідея про створення громадської організації. Своєрідним каталізатором цього стала робота з проведення фестивалю «Вйо, Кобеляки!». Срібний згадує: «Коли робота починалася, я запитав у Мирослава Кувалдіна і Сергія Поповича: «А скільки у вас коштів є для початку?». І почув у відповідь: «Триста доларів». Це були гроші самих організаторів. Я засміявся: «Тоді ви авантюристи. Але допомагати вам буду. І думаю не збрешу, сказавши, що четвертий фестиваль був дуже вдалим. Та тягти цього воза лише втрьох дуже важко. Важко не лише фінансово, а й психологічно. Тому й було прийняте рішення про створення організації, щоб залучати до громадської роботи свідомих і небайдужих земляків».
Головне завдання «Свідомої Ініціативної Кобеляччини» — акумулювати ресурси місцевих громад і окремих людей. Причому ресурси не лише фінансові, а й організаційні, ідейні, навіть чисто фізичні зусилля. Засновники організації ставлять за мету зробити свою діяльність максимально прозорою і підзвітною. Причому робити це з застосуванням сучасних технологій. Наприклад, ні для кого не є секретом, що нині дуже важко зібрати тих же підприємців для прийняття рішення чи хоча б обговорення якогось питання. Людям важко «викроїти» навіть годину, щоб з’їхатись із усього району в Кобеляки. Але ж нині це можна зробити у режимі веб-конференції. Скажімо, усі сидять удома, у своїх кабінетах, і одночасно спілкуються між собою за допомогою Інтернету або ж матимуть змогу долучитися до роботи організації у зручний для себе час. Таким же чином, можна відстежувати і витрати грошей.

Юрій Срібний говорить: «Читаючи оце все, хтось із людей, особливо підприємців, може сказати: «Я й так постійно допомагаю, даю гроші й окремим людям, і владі на ті чи інші добрі справи». Це — правда. Бізнесменів постійно «смикають»: дай на фестиваль, дай на подарунки, дай на свято чи ще на щось. Але закумульовані кошти і зусилля дають у багато разів кращий результат. Розподіляти їх буде не хтось один, а правління, колективний орган. Перед тим спитавши згоди зацікавлених осіб».

Ще один важливий момент — діяльність за принципом «п’ятдесят на п’ятдесят». Просить влада допомоги на благе діло — нехай виділяє свої п’ятдесят відсотків. Решту докладе громадська організація. Хоча «СІК» допомагає по тому ж принципу.

Зараз на часі початок підготовки до ювілейного фестивалю «Вйо, Кобеляки!». Засновники «СІКу» дуже хочуть, щоб він став для міста і району дійсно незабутньою подією. І постійною своєрідною «фішкою» Кобеляк. Всеукраїнський центр мануальної терапії — це добре. Але таких «родзинок» у Кобеляк повинно бути якомога більше. Зараз, на думку Юрія Срібного, у цьому питанні дуже багато залежить від позиції міської влади. Якщо вона вирішить, що це потрібно, докладе хоча б мінімальних зусиль для організації проведення фестивалю, то все буде добре. Тоді підключаться і районна, і обласна влада, і знайдуться потужні спонсори.