Чи здадуть мисливці Попове?

Мисливські угіддя Новосанжарського району вже переділили. І лише Попівська сільська рада поки що лишається білою плямою на карті. Місцеві мисливці прагнуть незалежності, тоді як районна влада хоче нав’язати їм свою позицію.
Про переділ мисливських угідь говорили в різних кутках Новосанжарського району протягом усього минулого року. Питання це турбувало кожного, хто на вихідні бере рушницю, собаку та йде в ліс або у степ. Адже від підсумків переділу безпосередньо залежить, хто завтра буде хазяїном мисливських угідь.

Спочатку претендентів на ліси та степи було двоє — Новосанжарський УТМР та ГМРТ «Кречет». Кілька разів до найбільш незговірливих руденчан приїздили представники «Кречета», які переконували місцевих мисливців, що у їхній організації тим буде полювати набагато краще. Руденчани не погоджувалися і затято стояли на тому, що угіддя місцева громада нікому чужому не віддасть. Між тим, представники «Кречета» досить часто приїздили до Нових Санжар, зокрема, і до редакції «ЕХО», і переконували, що науково обрахована необхідність просто-таки зобов’язує їх підприємство розширюватись. І показували карти, на яких майбутні межі «Кречета» поширювалися на половину території Новосанжарського району. І завявляли: захочуть чи не захочуть місцеві мисливці, а угіддя в кінцевому результаті перейдуть до цієї організації.

Але потім сталося щось не зовсім зрозуміле. Представники «Кречета» різко змінили позицію. І заявили, що у 2013-му році їх організація не претендуватиме на жоден гектар угідь, які поки що належать УТМР. Такі зміни у політиці пояснили просто: у товариства зникли багаті спонсори, які могли б фінансово підтримати розширення.

У той же час на мисливській карті району з’явився новий гравець. Точніше, новий-старий. Керівництво держлісгоспу заявило про те, що на його базі створять мисливську організацію, яка претендуватиме на частину угідь, переважно — лісових. Потім з’ясувалося, що держлісгосп претендуватиме не лише на ліси, а приблизно на третину мисливських угідь. Дивна вийшла ситуація. «Кречет» збирався забрати половину угідь — і різко відмовився від цієї ідеї. Держлісгосп планував узяти під свій патронат лише ліси, але раптом вирішив узяти собі й степи. Найбільш скептично налаштовані (чи далекоглядні?) мисливці пояснили такі зміни просто:

— Вони ці угіддя потім тишком-нишком передадуть «Кречету» , та й усе…

У більшості сільських рад на такі дивні метаморфози не викликали ніяких підозр. І при перерозподілі мисливських угідь частина сільських рад передала їх новоствореній мисливській організації державного лісового господарства. І лише на півдні району, у Поповому та Великому Кобелячку, мисливці не хотіли ані лишатись в УТМРі, ані переходити до лісгоспу. Вони мали намір передати свої угіддя у користування ПАФ «Мир» з Кобеляцького району. Його керівник Віталій Біланенко обіцяв мисливцям, що вони будуть самі хазяйнувати у власних угіддях: розводити дичину, боротися із браконьєрами. Позицію свою мисливці з цих сіл пояснювали просто:

— Зайця у Новосанжар-ському районі практично не залишилося. Тому тільки що — весь район їде по нього до нас! — пояснює мисливець із Попового Олександр Сіренко. — Якщо раніше їх було по десять на гектарові, то тепер — один на три гектари. Ми не хочемо, щоб далі було так само! Будемо тут самі хазяйнувати, тоді і полювання буде!

Утім, такі ідеї мисливців з південної частини району не дуже сподобалися представникам районної влади. І Великий Кобелячок дуже скоро здався під тиском аргументів: місцеві депутати рішенням сесії передали угіддя держлісгоспу. І тільки Попове лишилося стояти на своєму. Але і там почали проводити серйозну агітаційну роботу. Не дивлячись на те, що місцеві депутати ще 21-го грудня одностайно проголосували за передачу угідь ПАФ «Мир», представники влади вирішили переконати їх змінити своє рішення. До Попового приїздив заступник голови райдержадміністрації Володимир Борт, директор держлісгоспу Василь Красюк, місцевий орендар земель Михайло Васюта. Усі вони намагалися переконати депутатів і мисливців у хибності такого кроку.

Питання мисливських угідь обговорювали на кількох сесіях місцевої сільської ради. Так, 9-го лютого до Попового знову приїхав Василь Красюк, який переконував депутатів змінити рішення і таки передати угіддя у користування держлісгоспу. Утім, і депутати, і мисливці мали з цього приводу свою думку. Перед присутніми виступив Олександр Сіренко, який розповів, що та як його товариші робитимуть на угіддях, якщо їх таки передадуть «Мирові».

— Біланенко нам пообіцяв, що ми тут будемо хазяйнувати самі! Ми одразу плануємо закрити один день полювання. Зайця збираємось закрити повністю! Будемо відстрілювати лисиць, поставимо годівниці. Ну і мрія кожного мисливця: хочемо запустити фазанів! Ми будемо стояти на своєму. Усі орендарі земельних ділянок нас підтримують. Якщо адміністрація нас не зрозуміє — ми будемо йти далі!

— Хто це все робитиме? — запитав у виступаючого Михайло Васюта, директор ФГ «Козубівське». — А якщо я не дам згоду?

— Та ти лише орендар! Ми пройдемося по власникам землі! У нас колектив! — загули люди.

Далі перед присутніми виступив Володимир Повзик, представник мисливської організації «Ремез» з Решетилів-ського району.

— Коли у нас був УТМР, єгеря усіх наших розганяли по кущах і вистрілювали, що могли! Потім ми другі в області вирішили створити свою організацію. Опір був жорсткий! Але тепер ми працюємо — і мисливці задоволені!
Присутні на сесії орендарі земельних паїв висловилися практично одностайно: хочуть мисливці спробувати створити свою організацію — нехай пробують. А позицію депутатів найкраще висловив Анатолій Засенко:

— Ми знову наступаємо на одні і ті самі граблі. Влада приїздить і, не аргументуючи, щось забороняє! Невже не зрозуміло, що минули ті часи, коли можна було керувати силовими методами?! Адже вирішувати має не районне начальство, а місцева громада!

Вислухавши колег, сільський голова Ольга Волоська нагадала їм, що для відміни рішення від 21-го грудня потрібна одна з трьох підстав: або відкликання заяви подавачем, або рішення суду, або протест прокурора. Оскільки жодної з цих підстав немає, то і рішення лишається незмінним. Утім, депутати все одно контрольно голосують за надання угідь ПАФ «Мир». Усі одноголосно підіймають руки «за». Таке рішення і присутні мисливці, і члени виконкому зустрічають оплесками. Інтереси місцевих мисливців відстояли.

Але це був лише перший крок до створення власної мисливської організації. Адже надання угідь у користування має погодити ще й голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс. А він цього робити не поспішає. 19-го лютого у нього побували на прийомі кілька мисливців з Попового. І керівник району пояснив їм, що у нього інше бачення майбутнього попівських мисливських угідь.

Поцікавитися думкою голови РДА вирішили і ми. Тому минулого тижня зустрілися із Сергієм Шовкоплясом і задали кілька питань про мисливські угіддя взагалі і про Попове зокрема.

Зустрівши журналіста, голова райдержадміністрації продемонстрував йому карту угідь району, вже розподілених. Різним кольором на ній були зафарбовані три великі ділянки — УТМР, «Кречета» та держлісгоспу. І лише територія Попівської сільської ради поки що лишається білою — ні в сіх, ні в тих.

— Я вважаю, що це не державницька позиція — віддавати наші угіддя для користування приватній структурі з сусіднього району! — пояснив Сергій Шовкопляс. — Щодо думки місцевої громади, то ми не можемо підтримувати відверту «махновщину». Хто краще, ніж державне підприємство, яким є лісгосп, зможе хазяйнувати на цих угіддях? Тому попівська громада або змінить рішення, або там не буде полювання взагалі. Буде зона відтворення!

Отже, оплески на сесії у Поповому були все ж таки передчасними. Адже, як показує час і практика, позиція місцевої громади вирішує далеко не все. Є ще районна влада із її державницькими принципами. І думка одного високого чиновника у підсумку може переважити позицію всієї громади. Як буде у випадку з Поповим — покажуть події найближчого майбутнього.