«Млин — це моє золоте дитинство»

У суботу на «Золотому» пляжі зібралось багато людей. Усі вони приїхали з різних куточків України та Росії, аби поділитися своїми спогадами про дитинство, юність та згадати часи, коли на Ворсклі стояли водяні млини.

Подібні зустрічі відбуваються вже третій рік поспіль. Їхнім організатором виступає Борис Попруга. За його словами, метою зустрічей є спілкування з друзями і згадки про минуле. Та всіх запрошених об’єднує одне: вони пам’ятають часи, коли на Ворсклі стояли водяні млини (це 50-60 роки минулого століття).

— Це часи, коли Ворскла була чистою, а пісок — білим. Тоді взимку випадало багато снігу і розливи річки були широкими. Та ще й курська вода допомагала промивати річку навесні. До речі, вода наскільки була чистою, що її на юшку ми брали не з колодязя, а з річки. І нічого, усі здорові. Просто раніше ніхто не кидав сміття у воду і різні хімікати в річку не стікали, як зараз. Пісок оновлювався щороку, а не так як зараз: доводиться кожного разу завозити його на міські пляжі. Риби водилося вдосталь. Самі млини регулювали спуск води та мололи зерно. Зруйнували їх приблизно в 1967 році. Та сьогодні збирається покоління, яке пам’ятає ті часи, адже для багатьох — це дитинство, юність та молодість. Усі ми любили тут збиратися, купатися, веселитися та грати в ігри. Дехто навіть весілля тут справляв, — розповів Борис Попруга.

За полудень на пляж починають з’їжджатися гості. Загалом, ми нарахували близько сімдесяти людей. Неподалік вариться запашна юшка, а присутні радіють зустрічі зі своїми добрими друзями, з якими давно не бачились. Серед гостей були і кобелячани, які зараз проживають у рідному місті, і ті, хто давно виїхав за його межі, а то й країни. Наприклад, Жанна Гордей, яка сьогодні проживає в Києві, хоча народилася і виросла в Кобеляках, але ще тринадцятирічною поїхала навчатися до столиці і з того часу там проживає.

— Та млин для мене — це моє золоте дитинство. І ніякі моря і океани не зрівняються з нашою Ворсклою. Кожного року ми з рідними намагаємося приїхати на відпочинок у Кобеляки, — розповіла жінка.

Серед присутніх був Іван Магда, колишній народний депутат другого скликання та в минулому перший заступник міністра енергетики. Він також народився в Кобеляках і жив у мікрорайоні Броварки. Також ми познайомились із Леонідом Гудирею. І хоча він також народився і виріс у Кобеляках, та вже майже півстоліття проживає в Москві. У свій час чоловік працював генеральним директором радянських виставок за кордоном. Леонід Гудиря побував на всіх континентах. Останні десять років він викладає в Московській фінансово-промисловій академії. Також серед гостей був кобелячанин Костянтин Кот, майстер спорту з греко-римської боротьби, котрий зараз проживає в Києві.

Зрештою, усі присутні вмостилися за великим столом, згадували минуле, раділи зустрічі, дивилися старі фотографії та їли гарячу й запашну юшку.