Днями, майже всі полтавські ЗМІ повідомили, що один із об’єктів, розташованих на території Кобеляцького району внесений до Книги рекордів України. Мова йшла про готельно-ресторанний комплекс «Берег», нещодавно збудований у селі Світлогірському.
«Так, перед Новим роком журналісти нас буквально штурмували, — погоджується Віктор Трусов, генеральний директор ТОВ «Зоря». Саме це підприємство й збудувало диво‑об’єкт на березі Дніпра. Точніше, дивом є не сам готельно-ресторанний комплекс «Берег», а його дах. 1400 квадратних метрів, вкритих очеретяним покриття внесені до книги рекордів України в категорії «Технології, розміри». На цей дах пішло 78 тон очерету, що є абсолютним рекордом для нашої держави. Схожі за розмірами будівлі під очеретом зводять лише в Голландії. «Взагалі-то, ми поставили ще один рекорд — за швидкістю будівництва, — посміхається Трусов. — Просто забули номінуватися ще й в цій категорії». Зазвичай на те, щоб накрити очеретяним дахом таку площу потрібно три місяці. «Берег» накрили за 1,5 місяця. «Зробили б і швидше, та дощова осінь дуже заважала», — уточнює директор «Зорі».
Ідея будівництва ресторану під очеретяним дахом виникла у власника ТОВ «Зоря» Юрія Тернікова. Рік тому він збудував на власній земельні ділянці на березі Дніпра готель. А потім зрозумів, що численних гостей потрібно й добре годувати. Тому й був споруджений ресторан на 120 місць. Позаяк всі будівлі зроблені з дерева, то методику впровадження екологічних технологій вирішили зробити завершеною. «А що може бути екологічно чистішим, аніж очерет — матеріал, випробуваний нашими прадідами. Ще й досі в селах стоять столітні хати. Вони вгрузли в землю, двері й вікна порозсихалися, а очеретяні дахи й досі тримають тепло і не пропускають вологу», — розповідає Віктор Трусов.
Матеріал для майбутнього даху брали на території Краснянської сільської ради, перед тим отримавши дозволи та ліміти від обласного управління екології. Очерету вистачає і в самому Світлогірському. Його зарості вкривають береги і Дніпра, і гирла Ворскли. Але водяний очерет для виготовлення дахів не застосовують. Він товщий і грубіший. Тому очерет беруть лише на території напіввисохлих боліт. Косарками фірми «Ламборджіні» рослини скошують і вкладають у спеціальні кулі. На дах «Берега» пішло 13 тисяч таких кулів. Скошування проводиться лише взимку. Складений в кулі очерет сохне, від нього відпадає непотрібне листя. І вже влітку він готовий, як матеріал для покриття дахів. Стебла товщиною більше 6 міліметрів в обхваті вибраковують. За словами Віктора Трусова, голландським майстрам, які приїжджали на Кобеляччину дуже сподобався місцевий очерет. І вони були готові його закупляти. Але керівництво «Зорі» відмовилось від такої угоди. Українці вирішили, що й на місцевому ринку кобеляцький очерет матиме збут. А найбільші об’єми цієї специфічної сировини, за словами Віктора Трусова — під Маріуполем.
Потрапляти до книги рекордів України ніхто за мету не ставив. Як сказав Віктор Трусов, ця ідея виникла в процесі роботи. Він зв’язався із представництвом даної установи. З Києва приїхали фахівці, все переміряли, перевірили і дійшли до висновку — у Світлогірському таки встановили рекорд.
Цікавим є той факт, що майстри, котрі використовують унікальну дідівську технологію перекриття дахів очеретом живуть і працюють в Кобеляках. Геннадій Тристан, директор фірми «Термокон» почав працювати із незвичайним будівельним матеріалом років 5 тому. «Наша технологія є унікальною в тому сенсі, що ми поєднали в ній три інші — голландську, дідівську і власні напрацювання», — розповів Геннадій. Для цього він стажувався в іноземних майстрів та кілька років розбирав та збирав стріхи на старих хатах-мазанках. Потім склав дах за власним проектом. «Перший власний дах мені не сподобався, — згадує чоловік. — Довелось пробувати ще й ще».
Коли вже «набив руку», почав пропонувати свої послуги замовникам. Як правило, це були заможні українці, котрі вже зрозуміли переваги побудови житла із екологічно чистих матеріалів. Геннадій Тристан розповідає, що чимало багатіїв вже розбирають дахи на своїх котеджах. Вони знімають метало черепицю та інші сучасні матеріали і кладуть на дах очерет. «Хата під очеретом «дихає», — пояснює спеціаліст. — Влітку в ній прохолодно, і кондиціонер не потрібен. А взимку такий дах чудово утримує тепло».
З часом Геннадій створив власну фірму «Термокон». Саме його спеціалісти клали очерет на даху музею Івана Котляревського в Полтаві та Григорія Сковороди у Чорнухах.
Коли в Кобеляках Юрій Терніков викупив збанкрутіле підприємство «Зоря» і розпочав його реконструкцію, то залучив до роботи і Геннадія Тристана з його бригадою. Так почалася співпраця двох бізнесменів. Тому, Тернікову не довелося довго думати, хто і з якого матеріалу буде класти дах на ресторані «Берег».
Взагалі ж, в Україні очеретяні дахи на сучасних будівлях почали встановлювати більше десяти років тому. Цю технологію застосував один підприємливий одесит, котрий «підгледів» її у Голландії. До речі, в моду нині входять ще й стіни із іншого екологічно чистого матеріалу — саману. Дерево, глина, очерет — саме із таких матеріалів зараз будують свої маєтки багаті люди. Багаті і розумні, адже усвідомлюють, що жити повноцінним життям можна лише в будівлі із чистих матеріалів.
Сам Геннадій Тристан поки що живе в будинку, перекритому єврорубероїдом. Але не приховує, що то — тимчасове житло. «Ще не назбирав грошей на екологічно чисту хату», — сміється чоловік. Між іншим, квадратний метр очеретяного даху коштує 50 євро. Крім того, що цей матеріал «дихає», він не пропускає вологи і не боїться вогню. «Товщина очеретяного покриття становить більше 30 сантиметрів. Навіть у найбільшу кількаденну зливу він промокає на 5 сантиметрів, — ділиться секретами Тристан. — А щодо вогню, то тут теж боятися нічого. Ви коли-небудь пробували запалити щільно згорнутий папір, у книзі, наприклад? От і наш дах, ще замучишся підпалювати. Всі відповідні експертизи він пройшов».
За словами фахівців, очеретяний дах стоятиме без ремонту не менше 50 років. В ньому не заводяться гризуни та шкідники. З часом він може покритися мохом. В Голландії це вважається особливим шиком.
Додати коментар