У пошуках бунгало

Незвичайну для наших країв споруду довелось розшукувати на березі Ворскли в Біликах.
Для початку — невеличка довідка. Згідно з твердженням авторів Вікіпедії, бунгало — тип одноповерхового будинку, що виник у Індії. З мови гуджаратті, це слово перекладається як бенгальський. Зараз використовується для визначення будинку в бенгальському стилі. Традиційно ці споруди повинні бути невеличкими, лише одноповерховими, критими соломою та з широкою верандою.
Безумовно, більшості з читачів доведеться добряче напружити мозок, щоб пригадати, де і коли в останній раз вони бачили подібні будинки. Особливо важко буде тим, хто давненько не виїжджав за межі Кобеляцького району. Трішки легше — любителям відпочивати в південних країнах. Там практикують спорудження і здачу в оренду будиночків бунгало.

Співробітників «ЕХО» дуже зацікавила інформація про появу бунгало в Біликах. Дізнались ми про це наступним чином. Подзвонив чоловік і розповів: «Приїдьте в Білики. У нас є місцина під назвою Гайок. Це на березі Ворскли, поряд із залізничним мостом. Так там берег бунгалами забудували, до річки підійти ніяк. Приїжджайте краще в неділю, тоді людей там багато».

Неділя, 11 серпня. Берег біля залізничного мосту. За кількасот метрів від цієї споруди, вище по течії, поряд із водою стоїть дерев’яний навіс. Є лавочки, урна для сміття, навіть петунії посаджені. На споруді прибита дерев’яна дощечка. На ній напис із проханням не смітити. Поряд купається чоловік середнього віку. Судячи зі засмаги, він частенько відпочиває біля річки. Чоловік пояснює, що так звані бунгала знаходяться вище за течією. Щодо них, як і споруди, біля якої він купається, біличанин висловлюється так: «Добра справа. Люди зробили навіси від сонця. Під ними можна посидіти, поїсти, пограти в карти. Наскільки я знаю, пускають туди всіх. Це для біличан зроблено».

Через кілька хвилин зупиняємось біля вже знаменитих бунгало. Із справжніми бенгальськими будиночками білицькі споруди різнить хіба що дах із соломи. Хоча на деяких покрівля зроблена з шиферу. Найбільше все це схоже на тимчасові дерев’яні навіси для літнього відпочинку. Одні з них — майже в зразковому стані, інші — досить жалюгідні. Поряд відпочиває чоловік. Він розповідає: «Я тут часто відпочиваю. Ніхто тут і нікому не заважає. До річки всіх пускають. А дзвонили вам ті, кого «жаба давить». Єдиний недолік цих місць відпочинку — купи сміття. Я постійно буваю в Нових Санжарах. Так там на березі набагато чистіше».

Селищний голова Ольга Киричко теж знає про дерев’яні споруди на березі. Дізнавшись, що вони викликали в когось незадоволення, Ольга Григорівна реагує, зі звичною для неї експресією:

— Ох і люди, ох і біличани. І не робиться нічого — не так, і робиться — теж незадоволені. Скажу так: селищна влада ніякого криміналу в появі таких споруд не вбачає. Ми не встигаємо берег облагородити, то нехай люди хоч самі це зроблять. Вони бачили таке в Санжарах, у інших місцях. І переймають гарний досвід. Це ж чудово! Єдине, що погано — сміття. Тож звертаюсь до земляків: шановні біличани, відпочивайте, купайтеся, загоряйте, але не залишайте після себе пляшки та інший непотріб. Ви ж прийдете на цей берег знову.