«Якийсь випадок — і у 100-кілометровій зоні виб’ють усіх свиней!»

На протиепізоотичній комісії сільських голів лякали сотнями зарізаних свиней і згадували крематорії Кім Ір Сена. А все для того, щоб місцеві ради взяли на баланс існуючі скотомогильники.

Веде засідання комісії перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко. Він повідомляє присутніх, що подібне ж засідання, тільки на обласному рівні, відбулося у Полтаві.

— Ситуація щодо африканської чуми залишається загрозливою, — говорить Володимир Федорович, — тому ми маємо максимально захистити район від можливого зараження — привести до порядку худобомогильники, облаштувати біоями, мисливські організації мають посилити контроль за міграцією диких тварин.

— У нас зараз — військовий стан! — цілком серйозно говорить начальник управління ветеринарної медицини у Новосанжарському районі Зоя Ащеулова. — За нами — Дніпропетровська область, велика і потужна. Звідтіля нам на колесах машин можуть завезти будь-яку заразу. І ми маємо бути до цього готовими. Ви самі знаєте, що по селах непоодинокі випадки, коли люди викидають трупи домашніх тварин просто у посадки. А вони мають бути захоронені у худобомогильниках, аби не допустити рознесення якоїсь хвороби дикими тваринами.

Худобомогильники у районі є ще з колгоспних часів. Розміщуються вони на території Нехворощанської, Маячківської, Галущиногреблянської, Великокобелячківської, Крутобалківської, Старосанжарської та Малоперещепинської сільських рад. Проте, коли колгоспи розпалися, могильники залишилися нічийними. Тепер на комісії сільських голів переконують, що їх мають узяти на баланс органи місцевого самоврядування.

— Так написано у статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», — нагадує Зоя Ащеулова сільським головам, які зовсім не у захваті від перспективи отримати на баланс своїх рад напівзруйновані ями для дохлих корів та свиней.

У своєму виступі начальник управління використовує різні методи впливу: і лякає сільських очільників, і пробує їх переконати за допомогою історичних аналогій.

— Зараз усе добре, але не дай, Боже, якийсь випадок… Ви розумієте, що у 100-кілометровій зоні усіх свиней виб’ють?! Нас тоді люди проклянуть! Скажуть: «Чому ви нас не захистили?!» — переконує Зоя Анатоліївна. — Ви візьмете ці могильники на баланс, ніхто вас не буде вішати чи стріляти, вимагати, щоб ви вибудовували їх заново. Нам не потрібні такі крематорії, як у Північній Кореї були у Кім Ір Сена. Достатньо буде, якщо могильники будуть обгороджені та накриті.

— У тому, що ви це зробите, я не сумніваюсь, — підсумовує усе почуте Володимир Тараненко. І разом із сільськими головами визначає їм строк на виконання доручення: — До 1-го жовтня. Потім ми проїдемо сільськими радами і перевіримо усі худобомогильники.

Вирішивши питання із сільськими головами, Зоя Ащеулова береться за керівників мисливських організацій. Так, представники ДП «Новосанжарський лісгосп» нагадує, що на території цього мисливського товариства має бути розрубочний майданчик та яма для захоронення відходів убитої дичини. А представнику МРТ «Кречет» зауважує, що в угіддях товариства потрібно скоротити кількість диких кабанів.

— У вас їх 223, а на такій площі має бути утричі менше! При такій кількості їм стане мало місця і вони почнуть мігрувати, а у при такій напруженій ситуації це небезпечно! — зауважує насамкінець начальник управління.