У терцентрі читали вірші та говорили про сутність українців

У приміщенні територіального центру відбулося чергове заняття Університету III віку. Цього тижня його учасники приймали гостей із Полтави та Лубен.

8-го жовтня у територіальному центрі традиційно зібралися постійні учасники занять. Незабаром завітали і гості — голова Полтавського осередку організації інвалідів Сергій Чумак, поетеса з Лубенщини Галина Несмашна з чоловіком Віктором та молодий полтавський поет і письменник Тарас Духовний.

Вступне слово сказала завідуюча відділенням соціально-побутової адаптації Оксана Червона, яка представила присутнім гостей та одразу передала їм слово. Галина Несмашна прочитала власні вірші «Сорочинський ярмарок», «Моя Україна», які були сповнені патріотичних почуттів. Новосанжарці щедро аплодували за таку поезію. Наступним розповів про себе Тарас Духовний, який, зокрема, зазначив:

— Я вже написав п’ять книжок. Презентація останньої планується днями. Працюю в епістолярному, досить рідкісному, стилі.

Автор прочитав власну художню замальовку та поетичний твір. Після цього демонстрували свої здобутки новосанжарці. Микола Призов та Зінаїда Дігтяр співали пісні. Особливо  порадувала присутніх жартівлива пісня з серйозним підтекстом «Азіатський танець». Практично всі присутні автори читали свої твори, утрималися лише особливо сором’язливі учасники.
Ще одну патріотичну нотку заходу внесла Тетяна Давиденко, яка підкреслила:

— Я людина не пишуча, але читаюча, і звертаюся до людей, які пишуть: саме Ви очищаєте українську душу! Відомий вислів «моя хата скраю» є символом сутності українця, яка полягає в байдужості до чужих проблем. Головне, щоб мені було добре. Та один український історик дослідив, що подібна приказка має продовження і протилежне ментальне значення для нашого народу. За козацьких часів вона звучала так: «Моя хата скраю — я перший стріляю». Нам потрібно пам’ятати, що ми маємо глибокі, благородні корені, що ми є нащадками великого народу.

Певно, одним з найяскравіших був виступ поета Віталія Чепіжного, який підкреслив:

— Багато хто з нас уміє римувати рядки, але не є поетами. Чим рідше ми це слово вживаємо, то тим ціннішим воно стає. Сам себе теж не вважаю поетом і намагаюся не вживати у відношенні до себе такого слова.

Після цього прочитав кілька власних сонетів, які отримали схвалення присутніх. Далі на численні прохання присутніх декламувала власні вірші Галина Несмашна. Сергій Чумак дуже доречно взяв із собою гітару. Під її акомпанемент співав і він сам, і практично всі присутні.

Наприкінці полтавським делегатам на знак вдячності за приїзд  було вручено квіти. Це були хризантеми з власної клумби одного з учасників новосанжарського зібрання. Після цього усіх запросили  на чай, де спілкування продовжилось у більш розкутій атмосфері.