Чорне і біле

Вони завжди поруч. І часом перемішані так, що й не розбереш, де який колір. У білому — надто багато чорного, у чорному — не так мало білого.

Собака. Їду минулого тижня з дітьми у садок. Біля центрального ринку на узбіччі дороги лежить величезний рудий пес. І помирає з піною біля рота. На щастя, хлопці надто пізно його помічають і не встигають нічого зрозуміти й засмутитись. У голові намагаюся визначити: чорне чи біле? Очевидно, що пса хтось отруїв. Це, безумовно, поганий вчинок. Отже, чорне? Але ж отруїли його, напевно, не просто так? З міркувань безпеки, наприклад. Той бродячий пес запросто міг кинутись на дитину і якщо не вкусити, то налякати одним своїх виглядом. Виходить, вчинок хороший. Отже, біле? Але як же тоді закон про жорстоке поводження з тваринами? У результаті на одному кольорі зупинитися не вдається. І не чорне, і не біле, а так, скоріше, сіре.

Молочний кооператив. Влада створила його для селян, щоб ті могли зручно і дорожче здавати молоко. Біле? Та біліше нікуди! Молочно-біле! Але селяни у кооператив не дуже захотіли. І їх туди почали, так би мовити, підштовхувати. Законними і не дуже способами. Це недобре. Схоже на чорне. Але ж підштовхують селян у правильному напрямку! Щоб молоко водою не розбавляли, щоб жир не зливали, щоб за якість отримували більші кошти. Біле, як не крути. І селяни йдуть, але якось проти своєї волі. А робити щось з-під бича (навіть дуже хороше) якось не надто приємно. Чорне? Важко сказати. Хороша ідея з поганим втіленням — чорне чи біле?

Партія. Вступити у партію, яка зібрала під своїми прапорами кілька мільйонів українців — це добре? Коли твоїми однопартійцями виступають більшість представників діючої влади, га? Це ж біле, чи не так? А якщо ти йдеш у партію, але постійно озираєшся на свою совість, яка докірливо хитає головою? Наступити на себе — що може бути чорніше?! Але вступ у партію може гарантувати тобі якісь дивіденди просто зараз: твій бізнес не закриють, тебе не звільнять з роботи, тобі дадуть грамоту як активісту партії. Це ж суцільне біле! Але, з іншого боку, ти розумієш, що все це ненадовго. Потім прийде інша партія. І доведеться вже підлаштовуватись під неї. А вигинатись і виляти — це ж негарно? Чорним попахує.

Чорне, біле. Сумніви, спроби розібратися. А тим часом усередині нас є великий фахівець із цих двох кольорів — наша совість. Вона завжди чітко знає, де добро, а де зло, де хороший вчинок, а де поганий. Інша справа, що ми нечасто даємо їй говорити. Нам простіше змішувати кольори…