«Найкращим міношукачем у Афгані був собака»

Минулого тижня в приміщенні Кобеляцької районної бібліотеки відбувся захід, присвячений 25-річчю закінчення війни в Афганістані.

25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків та рідних розпочалася жорстока та кривава війна. Потрапивши на афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. Багато з них були готові віддати найдорожче — життя. Багатьом юнакам уже ніколи не повернутися додому і не побачити своїх рідних. У Афганістані загинули більше п’ятнадцяти тисяч солдат. Але настав день, коли війна закінчилась. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат був виведений за межі республіки.

Не обійшла афганська війна і наш район. 128 кобелячан уже ніколи не викреслять із своєї пам’яті ті тривожні дні, коли вони допомагали своєму братньому народу утверджувати незалежність. П’ятеро наших земляків: Сергій Тьомкін, Микола Петренко, Іван Федюра, Юрій Покотило та Валерій Білаш — у списку тих, хто загинув при виконанні свого інтернаціонального обов’язку в Афганістані.

У переддень 25-річниці виведення радянських військ із Афганістану в читальному залі районної бібліотеки зібралися педагоги, школярі та представники районної влади, аби згадати воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися з афганської війни. Серед присутніх були воїни-афганці Станіслав Груба та Вадим Ващенко. Цього дня вони поділилися з відвідувачами спогадами про роки служби. Станіслав Груба розповів, що потрапив до Кабулу у 1984 році. І доля склалася так, що його призначили служити сапером.

— Міни були причиною смертей багатьох людей. Траплялись на війні і такі пристрої, що реагували на рух при віддаленості аж 25 метрів. Міношукачі справлялись складно. Адже в Кабулі здебільшого гірська місцевість і багато каміння. Тому найкращим міношукачем у Афгані був собака, — розповів колишній солдат.

А Вадим Ващенко ніс службу до 1986 року. За його словами, служив, у основному, в охороні. І день через день протягом цілої доби стояв на посту.

Після розповідей очевидців воєнних подій пам’ять загиблих ушанували хвилиною мовчання. А Борис Ярошенко під супровід гітари виконав декілька афганських пісень, які кобеляцькі воїни слухали зі сльозами на очах.