Театр Гоголя у Новосанжарській школі

Я можу ствердно сказати, що тяжке воно, життя акторів та персоналу, який їх обслуговує. Пролетіла звістка, що  Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Гоголя має показати дві вистави у Новосанжарській школі. Я прибув туди раніше оголошеного часу, щоб поспілкуватися з акторами. Аби не сидіти без діла, допоміг водіям перенести частину інвентарю, необхідного для вистав, на четвертий поверх в актову залу. Це було нелегко. Адже актори з собою возять не тільки сценічні костюми, а й декорації, виготовлені з металевих прутів, величезні дерев’яні конструкції, аудіоапаратуру та ще купу іншого.

Із акторами мені вдалося поспілкуватися  лише після першої вистави. Приїхавши до школи, вони почали швидко готуватися до виступу. Відволікти їх бодай на одну хвилинку не було можливості.  Акторам потрібно було нанести грим, одягти парики, намалювати несправжні бороди і вуса (кому треба), перевдягтися в сценічні костюми, швидко перевтілитися в персонажів і почати репетирувати. Я перший раз побачив закулісне життя акторів перед виступом. Це був справжній «кіпіш». Виділене їм приміщення для перевдягання виявилось замале для такої великої кількості виступаючих, тому довелося відкрити ще один клас. Сцена актової зали також була замала для їхньої вистави. Тому акторам довелося імпровізувати, аби показати все так, як планувалося.

Актори виявилися справжніми професіоналами. Не зважаючи ні на які труднощі й незручності, вони з’явилися на сцені, повністю готові вражати своєю майстерністю.

У той день «гоголівці» привезли дві вистави: усім відому дитячу «Бременські музиканти», повністю пристосовану ними до сцени, і спектакль для дорослих «Сватання на Гончарівці». Актори грали професійно й цікаво. Учні початкових класів, які становили основну масу глядачів, піднімалися з місць і голосно допомагали акторам то рахувати, то вгадувати, хто ж викрав принцесу…

Не так часто таке побачиш у райцентрі, бо виїзні спектаклі зараз відбуваються дуже нечасто. Усе дороге: бензин, оренда транспорту, перевіз декорацій, проживання. Та «гоголівці» змушені шукати засоби і виїздити частіше. Адже з місяць назад у приміщенні музично-драматичного театру імені Гоголя, хто не знає, сталася пожежа. Просто під час репетиції прем'єри загорілися декорації і запалав сценічний комплекс театру. Зараз актори тимчасово переїхали до міського Будинку культури. Не маючи змоги демонструвати своє вміння на сцені, до якої звикли, вони стараються виїздити до людей. Планують побувати в Зінькові і Котельві.

Про це мені розповів народний артист України Василь Голуб, який віддав театральному життю вже сорок три роки. Від нього ми також дізналися, що акторське мистецтво є колективним. Щоб показати спектакль, потрібно задіяти дуже багато нетеатральних професій. Декоратори виготовляють декорації, столярі створюють дерев’яні конструкції, докладають рук художники, костюмери, навіть зварювальники та електрики. Отож, будь-яка людина, маючи навіть якусь технічну спеціальність, може знайти роботу в театрі. Аби бажання було.