Андрій Дроботін вважає Кобеляки гарним місцем для йоги
У Кобеляках є спокій, тиша і чистота. І доброзичливі та відкриті люди. Так вважає 29-річний інструктор із йоги, який кілька тижнів тому переїхав на Полтавщину з Донбасу.
«Йога — це система розвитку, яка охоплює не лише фізичний стан людини. Ми не є фізичним тілом. Кожні сім років молекулярний склад тіла змінюється. А із шкірою, мозком, нутрощами це відбувається ще частіше.
… Ми — це одна десятитисячна кінчика волосся. Це те, що називають душею. А фізичне тіло — це всього-на-всього оболонка, яка під впливом часу зношується. Згадайте свої відчуття, коли побачили першу зморшку на обличчі: подив, страх, гнів. Як це, що це, звідки? Я що, змінююся? Так, душа залишається незмінною, а ось тіло зношується…»
Саме про це розповідає на своїх семінарах 29-річний інструктор із йоги Андрій Дроботін. Уже кілька тижнів він проводить у Кобеляках заняття для бажаючих ознайомитись із всіма аспектами древнього вчення. Андрій є прихильником хатха-йоги (ступінь Патанджалі.)
Патанджалі заснував свою школу ще у ІІ столітті до нашої ери. Узагалі, слово «йога» означає «зв’язок». Елементи цього вчення широко використовуються у всьому світі.
Йога — це не сидіння на гвіздках
Андрій Дроботін знає і по-доброму підсміюється над розповсюдженим уявленням про йогу, як про людину, котра нічого не їсть і цілими днями сидить або лежить на гвіздках. «Йога — це не циркові фокуси, а шлях до духовного самовдосконалення, до гармонії із собою та повним цілим», — наголошує Андрій. Водночас він визнає, що більшість людей, котрі приходять на заняття, навіть не мріють про досягнення якоїсь незвіданої для них «мокші», «самадхі» або «нірвани».
— Це раніше мудреці, котрі прагнули досягти найвищих досягнень духу, йшли в гори, у ліси, — говорить Дроботін. — Сучасні люди цього навіть не прагнуть. Але це не означає, що вони не можуть займатися йогою. Правильні думки, правильна їжа, правильне дихання і трішки хатха-йоги допоможуть кожному.
У сучасному західному світі хатха-йога набуває дуже великої популярності. Нею займаються як професійні спортсмени, так і голлівудські кінозірки. Тисячолітня мудрість індійських йогів допомагає сучасникам зберегти молодість, здоров’я як фізичне, так і духовне, мати значну, у порівнянні з іншими людьми, витривалість до стресів.
Андрій Дроботін наголошує, що всім, хто приходить на його заняття, зовсім не обов’язково досягати якихось надзвичайних результатів. Але він стверджує, що внутрішнє задоволення, покращення фізичного самопочуття, підвищення працездатності й оптимізму гарантовані кожному.
Із неспокійної Горлівки — до тихих Кобеляк
Сам Андрій Дроботін займається йогою з 2004-ого року. Уперше почув про неї ще навчаючись у одній із донецьких шкіл. «Тоді мій знайомий зірвав урок фізики, розповідаючи, як вийшов із власного тіла», — згадує Андрій. Але той випадок ще не став вирішальним поштовхом до серйозних занять йогою. Через деякий час Дроботін став футбольним арбітром і почав судити матчі першості Донецької області. У один із моментів зрозумів, що стрімко деградує, втрачаючи душевний і фізичний спокій та гармонію з навколишнім світом. Ось тоді й згадав про йогу. Побачив рекламний плакат, за яким знайшов у Донецьку майстра. Далі почав відвідувати його заняття. У деякі дні приділяв диханню та фізичним вправам до десяти годин. Далі вже сам став інструктором із йоги. Навіть працював у клубі «Спорт Макс», одному з найавторитетніших на Донбасі. А потім йому запропонували переїхати у Горлівку. «Я погодився тому, що люблю бути першовідкривачем», — каже Андрій. До речі, під час занять йогою він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією. Вона на той час уже була інструктором, а Андрій — початківцем. Та це не завадило їм подружитися, а згодом і побратися.
— Нам дуже добре разом, адже ми однодумці, однією справою живемо, — посміхається Дроботін. — Навіть у харчуванні ми спільні, обоє вегетаріанці.
У принципі, у Горлівці, як і в Донецьку, Андрія Дроботіна все влаштовувало. Та розпочалися всім відомі збройні протистояння на Сході України. І друзі запропонували змінити місце проживання, а порекомендували, як варіант, Кобеляки. До речі, Центральна Україна нині користується популярністю і серед бізнесменів, і серед йогів, і серед людей вільних та творчих професій. Тут, на Полтавщині, Дніпропетровщині, Черкащині, — спокійно, тихо. На цій території немає радикалізму як серед людей, так навіть і в самій природі. Плюс до всього друзі, які порекомендували Кобеляки, запропонували ще й своє житло. Андрій приїхав, подивився і залишився. Зараз очікує приїзду дружини. Живе в будинку на березі Ворскли, у районі Золотого пляжу. Каже, що кращого місця для фізичних вправ і медитацій годі й шукати.
Займатись у Кобеляках збирається тим же, що й у Горлівці та Донецьку: навчати йоги. Андрій наклеїв кілька оголошень на стовпах і бажаючі з’явилися одразу. Це, у основному, жінки. До речі, за словами Андрія, саме особи слабкої статі у віці від 25 до 65 років найактивніше відвідують заняття з йоги. Чоловіки — більш сором’язливі та нерішучі. Нині заняття проходять або у підвальному приміщені, що знаходиться на подвір’ї за будівлею супермаркету АТБ, або прямо на березі Ворскли.
— У підвальному приміщені збираємось щодня о 18:30. Дихаємо, робимо асани. Крім того, я проводжу семінари з духовного розвитку. Один із них проходить щосуботи о 13:30 на Золотому пляжі, — розповідає інструктор.
Андрій запрошує на заняття всіх бажаючих. Адже йога, як і будь-яка можливість для духовного вдосконалення, не має обмежень у віці, статі, соціальному статусі та стані здоров’я.
