Ця справа не для показухи

Уже в минулому 9 Травня, заходи, присвячені Міжнародному дню пам’яті та примирення, свічкова хода до Монумента  Слави та братської могили. Вшанували нечисленних стареньких живих ветеранів, згадали загиблих, пам’ять про яких живе в наших серцях та яку береже в собі мовчазний камінь…

Пам’ятники, до речі, не скрізь в ідеальному стані. Під час робочої поїздки в Руденківку сільський голова Сергій Головко продемонстрував нам, у якому стані знаходиться братська могила на центральному цвинтарі. Велика прямокутна стела, зроблена із ракушняка, практично розпадається. Місцеві мешканці його підштукатурили, підфарбували. Нещодавно від деревини, яка росте поряд, відкололася велика гілка і відбила значний шмат того пам’ятника. Ця стела — пам’ятник померлим від ран  у 1943 році в місцевому госпіталі солдатів. Їх поховано тут близько 270 чоловік. Імена 173-ох з них — невідомі.

— У нашому районі я таких місць більше не знаю, щоб було поховано так багато захисників Вітчизни, — сказав Сергій Головко. — Цей пам’ятник зроблений ще, мабуть, у 60-ті роки двадцятого століття. Я й раніше просив у райдержадміністрації допомоги для його реконструкції, та відповіді не було. Да, це місце не біля дороги. Да, його не дуже видно. Але якщо ми працюємо дійсно для душі, а не для показухи, та совість маємо, то це потрібно зробити. Сама сільська рада його не потягне. Виходом бачу задіяння якоїсь частки коштів із сільради та державного бюджету. Ми плануємо підготувати листа, зробити план ескізу, вирахувати приблизну суму робіт і подати ці всі папери на розгляд районного керівництва. А там, можливо, і підприємці підтягнуться, допоможуть. Спільне ж діло зробимо, адже люди фактично за нас полягли колись. Та й родичі загиблих інколи приїжджають та з сумом на те все дивляться.