«Найбільше військовим не вистачає теплих речей»

«Найбільше військовим не вистачає теплих речей»

Про ситуацію із забезпеченістю військовослужбовців кореспондентам «ЕХО» розповіла волонтер Світлана Сергійко.

Із самого початку антитерористичної операції на сході країни кобеляцькі волонтери почали усіляко допомагали військовим, які були мобілізовані з нашого району. Ці жінки активно співпрацюють із усіма небайдужими жителями Кобеляччини, які були готові надати будь-яку підтримку захисникам Вітчизни. Протягом півроку волонтери встигли побувати в усіх східних областях, де кобеляцькі хлопці боронять цілісність України. Завдяки роботі цих відважних жінок усі мобілізовані чоловіки району забезпечені бронежилетами, з кожним із них підтримується телефонний зв’язок. У разі необхідності надання допомоги солдатам волонтери відправляються за викликом.

Світлана Сергійко розповіла нам про їх останні поїздки та про людей, які допомогли їх організувати:

— Спочатку ми побували у Маріуполі. Там проходять службу семеро наших земляків. Бусик для поїздки нам надав Сергій Гергенкоп. Він був і водієм. Також із ним їздили я і Микола Антонов. Пальне для поїздки придбали Вадим Шийка, Олександр Попруга та Павло Букань. Фінансово допомогли Кобеляцький хлібзавод, ПП Шпирка, Вікторія Дейнека, Олександр Войт, Ніна Тихоненко та Олександр Порубай. На 1940 гривень, зібрані жителями Червоноквітівської сільської ради, ми придбали для військових дощовики. Василь Бєляєв закупив для мобілізованих лікарський препарат «Налбуфін». Асоціація товаровиробників району придбали 19 бронежилетів та 30 комплектів білизни. Також уродженець Кобеляк, який зараз проживає в Києві, передав на потреби армії три пакети «Цилоксу» по 35 грам. Від себе Микола Антонов придбав ще п’ять бронежилетів.

Світлана говорить, що під час поїздок зустріла на блокпосту під Володарськом нашого земляка, жителя Бродщинської сільської ради Віталія Бобруна:

— Віталік живе разом із мамою. Крім нього, у неї ще двоє дітей. Коли розпочалися військові дії, хлопець добровільно поїхав до районного військкомату і попрохав узяти його на службу. Та він доводиться в сім’ї годувальником, тому Віталію відмовили. Тоді хлопець відправився в Полтаву, влаштувався на роботу в міліцію і призвався звідти. Ми також залишили йому бронежилет і термобілизну.

Наступна поїздка волонтерів була в місто Щастя Луганської області. Там служать дев’ять наших військових. Відвозили гуманітарку Сергій Володін, Світлана Сергійко й Іван Терновий. Автомобіль та паливо для поїздки надав голова обласної організації УТМР Костянтин Боровик. Це товариство закупило військовим термобілизну, засоби особистої гігієни, продукти харчування, цигарки. Громадська організація «Захисти Вітчизну» придбала для солдатів 200 комплектів термобілизни та 50 бронежилетів. Працівники аптеки «Айболіт» передали військовим ліки.

— У селі Трьохізбенка ми зустріли жителя району Ростислава Покотила. Він перебуває на контрактній службі.

Також волонтерам довелося побувати в селі Широкий Лан Миколаївської області. Мікроавтобус для цієї поїздки надав Олексій Спорник. Із паливом допомогли Василь Мирошнеченко та Володимир Касьяненко. Гуманітарку відвозили Світлана Сергійко, працівник військкомату Ігор Шпирка та Юлія Богун. Там служать чотирнадцять наших земляків. Фінансово допомогли Світлана Горбуля та Олексій Чигрин.

Протягом цих поїздок волонтери відвозили продукти, які зібрали жителі Лівобережної Сокілки, Комендантівки, Канав, Лучок та інших сіл району. Особливу подяку волонтери від імені військових адресують сім’ї Закупрів із Лівобережної Сокілки, Марії Фещенко, учениці 8-В класу НВК № 1, яка разом із однокласниками виготовила для солдатів патріотичні стрічки на руку.

– Та де б ми не бували, — продовжує Світлана, — скрізь стикалися з головною проблемою: відсутність у військових теплого одягу. Бувало, що у хлопців навіть немає берців. Ви уявляєте, як це, коли тебе зустрічають солдати в тапках? Тому надважливо зараз забезпечити їх теплим одягом та взуттям. Нагадую, що скриньки для збору коштів на армію знаходяться в магазині «Маркет Опт» та оптовій базі «Два кума», в будівельному і продуктовому відділах.

Розповіла волонтер і про відносини з кобеляцьким штабом допомоги військовим:

— Вони розказують, що допомогли армії. Як? Пройшлися по Підкові і зібрали містове. Чому ж голова штабу не поїхав особисто в Луганськ, щоб передати військовим придбану термобілизну, а віддав її родичам солдатів? А ті звернулися за допомогою до нас. Цей штаб не хоче співпрацювати з нами, то нехай хоч дізнається, хто з хлопців чого потребує. А то виходить, що в одних — два бронежилета і скільки ж комплектів білизни, а в інших немає нічого. Вони ж навіть не знають, що найбільше необхідно нашим солдатам.

Крім того, Світлана згадала, що у військових дуже гостро стоїть питання з транспортом:

— У хлопців немає на чому їздити. А в дворі Кобеляцької РДА знаходяться три несправні автомобілі: УАЗ-3962 («таблетка»), УАЗ-452 Д (бортовий) та «Нива». Тому всі бажаючі безкоштовно полагодити або придбати запчастини до автівок можуть звернутися до Романа Панченка за номером (095)323–11–02.












Автор: Олександр ДІДЕНКО, «ЕХО з регіону»
16 жовтня 2014, 11:12 | Кобеляки | Суспільство



1. Олександр ЗІНЧЕНКО / 16 жовтня 2014, 15:12 Цитувати
Перечитав цю публікацію і піймав себе на думці: от би побільше таких статей у газетах! Про те, що сьогодні болить, крає душу, обпікає материнською сльозою. Про оборонців Вітчизни – молодих хлопців, відірваних відроботи, сімей, домівок. Про те, як військові генерали про них забувають… А ми – все про якусь мишачу вовтузню, про якісь архіважливі і суспільно значимі «уточнення», про історичну заяву нардепа Мірошниченка – спочатку в попередньому номері газети «ЕХО», потім ще й на сайті.
Не будучи любителем писати «в нікуди» якісь коментарі, спочатку махнув рукою. Потім друзі переконали: відповідь треба давати, бо виходить неправильно, коли твоє справжнє ім’я паплюжать ті, хто боязливо ховається за прізвиськами. Принагідно згадавши мудру приказку «якщо душа не їла часнику, то й смердіти не буде», тобто якщо нема чого ховатись, то називайся власним іменем. Відтак вирішив викласти свої думки, навіть якщо вони комусь будуть не до смаку.
Отже, прочитавши «уточнення», двічі я спробував додзвонитися до редактора Кобеляцького тижневика Ігоря Філоненка, але першого разу слухавку увімкнула якась жінка і повідомила, що Ігор за кермом автівки, а наступного разу чулися тільки довгі гудки виклику…
За тиждень до цього, після попередньої публікації про візит Мірошниченка до Нових Санжар, було інакше. Ігор відразу відгукнувся на мій дзвінок і сам же розповів, що на тій зустрічі йшлося конкретно про Зінченка, тобто про мене. «Дмитро Трохимчук на дві сторінки написав статтю, та я відхилив її. Бо негоже затівати сварку ще й між колегами, тим більше, що Мірошниченко закликає до неправомірних дій. Від таких гарячих голів будь-хто може постраждати…». Таку свою позицію озвучив Філоненко і не буду приховувати – вона викликали у мене повагу. Не тому, що він став на захист колеги – він став на захист Закону. І цим багато чого було сказано.
2. Олександр ЗІНЧЕНКО / 16 жовтня 2014, 15:12 Цитувати
Але, виявляється, я дуже помилився! Упродовж кількох днів позиція кобеляцьких журналістів змінилася на півоберта, тому й хотілося запитати: власне, яку неточність ви хотіли уточнити? І в першій, і в наступній публікації, як не крути, столичний зайда напоумив присутніх «викинути із кабінету журналіста, який у минулому критикував політичну силу, котру він представляє». У лапках - дослівна цитата Філоненка, яку він спочатку назвав такою, що «претендує на статус скандальної».
Що ж трапилося за тиждень і чому редактор «ЕХО» раптом порачкував? Суть, як бачимо, не змінилася, перевернулася з ніг на голову позиція творців «ЕХО». Не буду стверджувати, що хтось на Ігоря Філоненка чи на Сергія Поповича (власника тижневика) натиснув чи й пригрозив, бо такими фактами не володію. А ось що прагнули, аби моє прізвище в тіні негативу прозвучало у їхній газеті – факт неспростовний. Уявляю, як запишалися ці автори, гадаючи, що пустили між люди достойного справжніх журналістів зубоскалика! Не вийшло б так, що самим треба звиватися, як вужі на пательні, рятуючи честь свого замазаного цим «уточненням» медійного мундира.
Говоритиму по суті. Ще раз уважно перечитайте куций діалог Мірошниченка з його новосанжарськими прихильниками, поданий на шпальтах тижневика. По-перше, зверніть увагу на риторику будівничих нового життя в Україні: що значить «позбутися редактора місцевої комунальної газети»? Відтяти йому голову, як відтяли Гонгадзе, заслати на Соловки чи кинути за грати? А, здогадуюсь! Звичайно ж – люструвати! І тільки через сміттєбаки, бо інакше ж не можна – не буде ні дешевого піару, ні смачної картинки для проросійських телеканалів, та й закон про очищення влади не передбачає якихось люстрацій журналістам. Клята демократія! Словом, самі Закони пишемо, до розбудови правової держави закликаємо, потім самі ці Закони порушуємо і водночас хочемо називатися цивілізованими, пнемося до Європи…
3. Олександр ЗІНЧЕНКО / 16 жовтня 2014, 15:13 Цитувати
Здивував мене й останній рядок цього уточнення – про війну. Наскільки можна зрозуміти, пана Мірошниченка обурює, що хтось із журналістів про неї розказує чи показує, тих він у першу чергу викидає з кабінетів. Можу порадити молодому нардепу накинути полуду на очі й не помічати ніякої війни, спокійнісінько кататися на своєму шикарному БМВ 5-ї серії просторами ще не окупованої України. Бо, хоч хай там у Мірошниченка піна біля рота закипає, наша «Світлиця» писала, пише і буде писати і про війну, і про мобілізованих земляків, про їх родини, про волонтерів. Писатиме про нашого колегу, водія і фотокора Женю Масю, який вже два місяці на захисті держави, зараз під Чугуєвом служить помічником гранатометника, готується до передислокації в район Слов’янська. Друкуватиме публікації Лариси Радіонової, котра вимушено перебралася з окупованого Донецька в Нові Санжари і ми тимчасово знайшли для неї робоче місце. Писатиме попри чиїсь лють і агресію.
Але вся ця метушня - ще пів біди. Коли я зачепився оком за ярлик «русофоб», ледь зо сміху не помер. Це ж після якого наркозу ви, хлопці, писали свою замітку, сором’язливо ховаючись, ніби нашкодивши, за коротким підписом «Наш кор.»? Вочевидь, у прагненні хоч якось підсолити Зінченку, забули уточнити значення слова, відомого з часів Наполеона. А ще претендуєте на лаври поціновувачів рідної мови! Виходить, прагнете мене позбутись за «неприязнь, ненависть, ворожість, загалом негативне ставлення до Росії, росіян та їх мови» - я процитував зі словника тлумачення слова «русофобія». Тепер уявляю, з яким пафосом «русофоб Мірошниченко» звертатиметься у відповідний комітет з приводу «русофоба Зінченка», «бо той не русофоб»! Раджу творцям «ЕХО» спішно ще раз уточнити вже уточнену свою неточність, інакше й кури будуть сміятися над вашими «шедеврами» бульварного блюзнірства.
4. Олександр ЗІНЧЕНКО / 16 жовтня 2014, 15:13 Цитувати
Між іншим, подібне трапляється не вперше. Пригадую попередній випадок з цією ж газетою, яка в липні розмістила репортаж Дмитра Трохимчука про чергову сесію Новосанжарської районної ради. «На закуску» перед депутатами виступив «представник громадськості», чиє прізвище «ЕХО» від 25 липня назвати «забуло», зате Зінченка сумлінно назвало кілька разів. Так от, цей чоловік у «різному» вийшов за трибуну і пафосно оголосив, що «повний аналіз тенденційних матеріалів газети «Світлиця» буде надано у відповідну комісію райради для розгляду, оцінки і висновків». І тільки так! У телефонній розмові з Ігорем Філоненком – журналістом, до речі, досвідченим – я поцікавився, що значить оте «повний аналіз матеріалів»? Я розумію, що любитель виступати з трибуни - колишній ревізор, його й донині хлібом не годуй, дай когось перевірити й проаналізувати. Але ж фактично він оголосив про створення у нашому районі цензури, яка у свою чергу заборонена нормами шістьох різних Законів України та ще й п’ятнадцятою статтею Конституції! Завтра той самий пенсіонер з нестримною сверблячкою когось ревізувати прийде й до вас! Яку, зрештою, громаду він представляє і хто йому дав ці повноваження? То хіба варто з помпезністю виносити фактично антиконституційні заклики на люди? Хай уже ми – комунальні, значить залежні, та ще й боязкі; хай районна рада підіграє своїм придворним ад’ютантам, випускаючи їх за трибуну, але ж ви – преса приватна, хочете зватися незалежними!
Знаєте, що відповів Філоненко? Що з моїми аргументами погоджується стовідсотково; що заклики безіменного «представника громадськості» справді протиправні; що він, як редактор, поставив цю публікацію необачно, тобто не читаючи. Відтак просить вибачення за це і готовий надати газетну площу для моєї відповіді…
5. Олександр ЗІНЧЕНКО / 16 жовтня 2014, 15:13 Цитувати
Тоді я повірив у щирість Філоненка і, махнувши рукою на нікчемність автора публікації, не скористався пропозицією оприлюднити своє бачення цієї історії. Хоча застеріг Ігоря, що його газету хочуть банально використати як майданчик боротьби проти Зінченка, що навколо мене затіялась брудна гра - є певні люди, які сплять і бачать себе у кріслі редактора «Світлиці», тому готові переступити будь-який Закон. Зверніть увагу: спочатку голова райради приходить в редакцію вивчати «мікроклімат у колективі», а фактично – шукати хоч якийсь компромат на керівника. Не вийшло натиснути таким чином - народилася промова з трибуни. Потім «буксирна бригада» прийшла під стіни редакції на чолі з тим же головою райради. Цього виявилось мало – закидали брехливими скаргами на Зінченка правоохоронців. Коли й це не допомогло – звернулися до Мірошниченка. А той і не прагне зустрітися з обвинувачуваним, негайно й одноосібно виносить вирок, обіцяє розібратися заочно. Все як у найгірші часи 37-го року минулого століття: «польова трійка» працює оперативно!
Оскільки «ЕХО» спровокувало мене повернутися до неприємної теми, пропоную чесним і принциповим журналістам з Кобеляк – любителям уточнювати те, що ніяких уточнень не потребує, - тепер уточнити і мою «неточність». Маю на увазі липневу статтю, автором якої я назвав Дмитра Трохимчука, хоча і в газеті, і на вашому сайті вона підписана Олександром Повітковським. Як і розповіді про інші заходи, на яких буває таки ж Трохимчук, а позначені вони Повітковським. Уточніть, будь ласка, цю химерію: чи то псевдоніми у вас в моді, чи Трохимчук – колишній працівник нашої редакції – надумав відмовитися від батьківського імені-прізвища, чи є якась інша причина, що змушує чоловіка ховатися за надуманим йменням, як боягузик за парканом?
6. Олександр ЗІНЧЕНКО / 16 жовтня 2014, 15:14 Цитувати
А ще насамкінець хочу сказати: припиніть, нарешті, змушувати любити тільки вашу політичну силу і незаконно переслідувати тих, хто її критикує. Припиніть цинічно прикриватися сотнею святих імен загиблих на Майдані, бо вже, на жаль, є тисячі полеглих за нашу державу на її Сході. Припиніть прикриватися Україною, яку всі люблять по-своєму, не за вашими шаблонами, але – люблять!
Принагідно усім трохимчукам, філоненкам, поповичам, повітковським та іншій братії, котра штовхає суспільство до громадянського протистояння, хочу сказати мудрими рядками нашого геніального земляка, голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України Бориса Ілліча Олійника, до якого цій дрібноті ще ой як далеко:
На отчі креси темна сила суне,
А ваша совість спить собі, німа.
...Не озивайте ім’я Бога всує,
Коли в душі давно його нема.
Уже й дідів своїх у дурні взули
Онуки мудрі, сплюнувши з губи.
...Не озивай ім’я Народу всує,
Коли ти пам’ять Рoду розгубив.
І в час, коли прощення
за провини
Молитимете в Божої Руки, —
Не озивайте всує Україну,
Аби не всохли ваші язики!
На цьому підписуюсь власними ім’ям та прізвищем, даним батьками і не ігнорованим мною за будь-яких обставин – Олександр ЗІНЧЕНКО
7. Наталья / 16 жовтня 2014, 16:38 Цитувати
Думаю, не надо было Зинченку писать эту замечательную статью - ведь не поймут! Как говорится, собаки лают, а караван идет. Зинченко - в караване, и этим все сказано.
8. Волоська Ольга / 16 жовтня 2014, 17:28 Цитувати
7.Наталья
«Думаю, не надо было Зинченку писать эту замечательную статью - ведь не поймут! Как говорится, собаки лают, а караван идет. Зинченко - в караване, и этим все сказано»

Треба. Не зрозуміють Повітковські, Трохимчуки і далі по тексту, названі Зінченком. Але ж є ще ми - громадяни України, українці. Ми любимо свою країну і свою Батьківщину. І не хочемо, щоб різні мірошніченки принижували її своїми нерозумними вчинками і закликами до дій, які в усьому світі даватимуть привід вважати нас дикунами. Хтось грається у політику, хтось заробляє на виборчих компаніях, хтось гріється у нових кріслах. А хтось платить за все це своїм життям на Майдані чи на сході країни. І не важливо, по яку сторону барикад опинилася в цей час людина - в будь-якому випадку матері народжують нас для життя, а не для смерті.
9. Волоська Ольга / 16 жовтня 2014, 17:28 Цитувати
«Не суди да не судим будешь»

Как часто мы к другим бываем строги,
Торжественно стараясь уличить.
Как часто, сыпя в спины им упреки,
Мы добродетели пытаемся учить.

Куда уж проще, есть закон морали,
Устои общества, что можно – что нельзя.
Их с детства в наших семьях прививали,
И эти знания даны ведь нам не зря.

Но эти правила трактуем однобоко.
Стараемся мы щепку отыскать,
Придирчиво смотря в чужое око,
Вместо того чтоб у себя бревно достать.

Куда приятней мнить себя святым,
Не замечать, что мы порой жестоки.
Легко читать нотации другим,
Сложней признать своей души пороки.

Давайте будем честными с собой
И вглубь заглянем мыслей наших тайных,
Ведь не всегда сверкают чистотой
Поступки наши, помыслы, желанья.

Мы осуждаем тех, кто не вписался
В пределы рамок ведомых лишь нам
И четвертуем тех, кто ошибался,
Запутавшись, стремящихся к мечтам.

Мы, раздражаясь, просто так, от скуки,
Бросаем людям грубые слова
И не испытываем тягостные муки
От мысли, что обидели мы зря.

А сколько раз мы проходили мимо
Протянутой руки, молящих глаз.
И отвернувшись, усмехаясь криво,
Ругательства бормочем каждый раз.

Мы ставим выше всех свои лишь беды,
Жалеем в этой жизни лишь себя.
Подумаешь, что где-то инвалиды
Без пищи, без одежды, без жилья.

Но если на мгновение отбросить
Эгоистичной спеси нашей дым,
Вдруг сердца тихий стук доносит:
Не осуждай, не будешь сам судим.
10. Читач / 16 жовтня 2014, 17:41 Цитувати
Читав довго, пробував поняти шо хоче сказати зінченко так і непоняв. Ніби все написано розумно а нічого не ясно шо зробив філоненко шо зробив трохимчук до чого тут попович яким боком супрун уплетений? Чого це написано під цією статтьою а не під уточненням? Посилання на exo.in.ua І шо такого написаного в уточненні страшного шо так злякало зінченка? Хтось може мені розяснити?
11. Наталья / 16 жовтня 2014, 17:47 Цитувати
Читач, мне вас искренне жаль, если не понимаете. Прочтите еще раз, может быть поймете. Там все ясно. Наверное, Зинченка ничего не испугало, если он подписался своим именем, а не "писатель", например. Почему если поделился своими мыслями - сразу "испугался"?
12. Іван Слісаренко / 16 жовтня 2014, 20:07 Цитувати
11.Наталья
«Прочтите еще раз, может быть поймете. Там все ясно. »

Ох всі розумні шо капець. Так візьміть і поясніть якшо вам все понятно. А то робите з себе тіпа умних. Дайте відповідь на мої питання. Хіба це так важко? І шо я не правий шо дивна його відповідь під статтею діденка та ще й про АТО. А зінченка згадано тут Посилання на exo.in.ua.
11.Наталья
«Наверное, Зинченка ничего не испугало, если он подписался своим именем, а не "писатель", например.»

І я небоюся себе назвати Іван Слісаренко і шо я тепер супер сміливий і розумний шо написав своє настояще імя?
13. Наталья / 16 жовтня 2014, 20:44 Цитувати
Уважаемый Иван, теперь действительно уважаемый! Может быть я не очень умная и совсем не хочу показаться супер умной но обьяснить вам в двух словах мне действительно сложно, нужно просто внимательнее перечитать статью и все - там многое сказано и о Филоненко, и о Трофимчуке, и о Поповиче - собственнике газеты. А вот кто такой Супрун? А что под этой статьей высказался - это несущественно, просто автор начал с комментария статьи Диденко.
Мой презент Ольге за прекрасный стих.
14. Чудо Юдо / 17 жовтня 2014, 12:16 Цитувати
Може і я тупий далі нікуди, але я також нічого не зрозумів. По-перше не зрозумів навіщо цей текст під цієї статтею, а не під уточненням про Мірошниченка. Ну Бог з ним, Зінченко мабуть хотів, щоб його коментарі біли помітніші, бо під тією новиною уже насрали далі нікуди. Але ж, по-друге, я не зрозумів і всього іншого, окрім того, що Зінченко вимагає повідомити, хто справжній автор якоїсь статті, надрукованої 25 липня (хоч би назву її написав чи що?). Ну і ще те, що Зінченка хтось хоче змістити. А все решта - якийсь сумбур, вибачте. «ЕХО» когось підтримує, якусь політичну силу (яку?) тому що в ньому надрукована спочатку осудлива стаття про некоректне поводження Мірошниченка, а потім надруковане уточнення, в якому приводиться цитата слів Мірошниченка яка суті не змінює. І?
Може у мене просто мало інфи по темі, тому «невкурив»...

Змінено 17.10.2014, 12:17
15. ГІСТЬа / 18 жовтня 2014, 20:30 Цитувати

Коментар видалено за порушення пункту 2.4 Правил користування сайтом

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.