Своїми руками — воїнам-захисникам України

Хоч військовий стан у нашій країні не оголошено, усіх зачіпає подих війни. Ніхто не може стояти осторонь. Наш народ, як ніколи, єдиний в бажанні допомогти захисникам України.

Новосанжарці також не могли залишитися осторонь. Тож 23‑го жовтня Новосанжарська центральна районна бібліотека виступила з такою ініціативою: вив’яжи теплі речі нашим воїнам-захисникам, які зігріють їх холодної пори року. На майстер-клас прийшло близько десятка старшокласниць Новосанжарського навчально-виховного комплексу.

— Ми будемо в’язати теплі речі не тільки нашим місцевим хлопцям, а й не обділимо увагою інших військових, які знаходяться в зоні АТО, — розповіла одна з організаторів акції. — Ми будемо в’язати для всіх військових, вони для нас усі свої. Адже вони захищають усю Україну, а не окремі райони та області. Такого не повинно бути: оце наші, а оце — не наші. Це тільки початок, ми повинні побачити, як наші люди відгукнуться на цю ідею.

Потім слово взяла місцева активістка Тетяна Давиденко:

— Усі ви дивитеся телевізор, тож знаєте, яка зараз у нас ситуація. Ми сьогодні за спинами тих, хто мерзне, хто під дощем, хто нас захищає. Я виступила з цією ініціативою, зважаючи на вашу молоду силу, — звернулася Тетяна Павлівна до старшокласниць, — і на те, що у сьогоднішньої молоді, я вважаю, золоті руки. Ви вмієте більше, ніж я колись у вашому віці. Мушу наголосити: справа ця чисто добровільна, хто не хоче чи у світогляді кого не сформувалась необхідність робити такі справи, той має право встати і піти. Ніхто вас не осудить, хоча і не оправдає. З нашим досвідом і вашими молодими роками все у нас вийде.

Що треба сьогодні для солдатів? По-перше, шапку під каску. За словами волонтерки Юлі Солодкої, типовий розмір для сьогоднішньої солдатської голови — «56–58». Тетяна Павлівна продемонструвала усім шапки, яких зараз потребують солдати, і розповіла про технологію їх в’язання. Також захисникам потрібні перчатки, але перчатки не звичайні, а «краби», як їх називають військові. У цих «крабах» три пальці (мізинець, безіменний і середній) знаходяться разом, як у рукавиць. А вказівний і великий пальці — вільні. Вказівний палець у цій перчатці повинен бути коротший на декілька сантиметрів, щоб у ньому не було пустоти і він був постійно натягнутий. Потрібно це для того, щоб солдату було зручно не тільки стріляти, а й перезаряджати магазин та виконувати інші технічні операції. Ну і третій виріб, який потрібен солдатам, — теплі шкарпетки.

— Начебто в інтернеті є така інформація, що у берцах туго із в’язаними шкарпетками, — сказала Тетяна Давиденко, — але волонтери розповідають, що мами солдатів говорять: «На блок-посту один спить на грузовикові, інший — під машиною, третій — в окопі, а четвертий ще десь під стіною…» Так що така «взувачка» їм вкрай потрібна.

Звичайно все це потребує не тільки бажання та умілих рук, але ще і матеріалів, пряжі. Та звідкіля у школярок такі кошти? Тож Тетяна Павлівна з метою економії запропонувала старшокласницям перевірити вдома шафи: може, десь є старі светри, то вони могли б їх розпустити і приготувати пряжу. Потім Тетяна Павлівна розповіла дівчатам, як потрібно правильно мотати клубки. Після цього всі перейшли до практики. Декілька сотень петель та старання старшокласниць — і солдат уже не замерзне взимку.

P. S. Усі бажаючі також можуть долучитися до акції. Якщо вмієте — в’яжіть, а не вмієте — приходьте до Новосанжарської центральної районної бібліотеки і вас навчать.