«Сушу сухарі. Так, на всяк випадок»
Ціни зараз відверто «кусаються»: починаючи від тарифів на комунальні послуги і закінчуючи продуктами харчування.
Із кожним місяцем у цій країні стає все важче вижити. Тому на перший план виходить питання економії.
Чи економлять новосанжарці? І якщо економлять, то як? Про це минулого тижня ми запитували відвідувачів центрального ринку містечка.
Учасниками нашого опитування стали близько 30‑ти чоловік. Це були респонденти як середнього, так і старшого віку. Потрібно одразу констатувати, що не економлять лише кілька осіб. Посилаються на те, що економити ні на чому, бо й так користуються лише найнеобхіднішим.
Переважна більшість новосанжарців стверджують, що економлять на всьому.
— І газ прикручуємо, і води менше використовуємо, і з продуктів купляємо найдешевші.
Дехто зовсім виключає з свого раціону важливі складові, як зізнається одна з новосанжарських бабусь:
— І цукру не купляю, і борошна. Я думаю, що це тимчасово. Ось пройде трохи часу, ціни впадуть, як уже знизилися на деякі продукти.
Та не всі новосанжарці настільки оптимістично налаштовані у своїх прогнозах:
— Сушу сухарі. На всяк випадок. Правда-правда! — говорить літня жінка. — Кожен день купляю черствий хліб по дві гривні і сушу сухарі. Знаєте, маю знайомих зі Сходу. Там так голодно, що, кажуть, за булочку готові все віддати, бо їсти немає чого. І в нас усяке може бути. Тому так і економлю…
Хтось із новосанжарців взагалі не купляє продуктів:
— У мене з городу є всі овочі. Птицю маємо, то заріжемо — і не потрібно м’яса купувати. І своє, і менше витрачаємо.
Спостерігається також тенденція повернення до пічного опалення, яке було ще до «газової ери». Одна з респонденток ділиться:
— Піч лишилася, не розібрали, то й топимо нею. Та і в кого позалишалися отак пічки, то так і топлять, як ми. А куди діватися? Завезли машину дрів, правда, хтозна, чи дешевше й вийде.
Цікаво, що хоч ціни на бензин шалено зросли, але ніхто із опитуваних не зазначив, що економлять на пальному.
Новосанжарці, як ми змогли переконатися, економлять по-різному, але вони єдині в тому, що ціни обурливі, і вони не знають як житимуть далі, якщо ціни зростатимуть ще більше, бо і так ледь зводять кінці з кінцями. Звучать і більш радикальні заяви:
— Та буде ще один Майдан, якщо таке продовжуватиметься!
Наскільки серйозною є ця погроза, ми зможемо дізнатися скоро. Адже з 1‑го квітня у країні в кілька разів піднімуть тариф на газ.