Усі солдати — наші
Кобеляцькі волонтери розповіли про те, як збирають гроші та готують смачні страви для мобілізованих із Кобеляцького району солдатів.
Наша розмова розпочалась прямо на ринку, що в Кобеляках. Ініціаторами зустрічі стали самі волонтери. Жінки вирішили розповісти про будні волонтерського руху, про те, чим допомагають армії та, одночасно, спростувати деякі чутки, пов’язані з усім цим.
Розпочали із чуток. Волонтерки, як і значна частина кобелячан, знайомі з інформацією про далеко не ідеальні відносини між міським та районним штабами, котрі координують збір благодійної допомоги. Знають і про деякі ревнощі, які виникають між різними волонтерськими групами. І вважають, що це — неправильно. Тетяна Вільхова та Зоя Михальченко пояснюють:
— Так, ми входимо у так званий міський волонтерський штаб. Але це не означає, що ми опікуємось виключно тими солдатами, хто мобілізований із Кобеляк. Якби ми одягали лише кобеляцьких хлопців, то вони б мали по 3-4 комплекти літньої і зимової форми. Насправді ж все, що ми збираємо, купляємо, що готують наші кухарі, розподіляється між усіма, хто мобілізований із Кобеляцького району. Більше того, основна частина закупленого нами обмундирування дісталася саме хлопцям із сіл. І, узагалі, потрібно раз і назавжди покінчити з оцим розділенням на міських і сільських. Усі вони — наші. Усі мобілізовані. Незалежно від того, звідки вони родом, військові виконують свій обов’язок захисника Батьківщини. А наш обов’язок — їм допомагати. І волонтерів теж не потрібно ділити.
Ніби підтверджуючи слова волонтерів, до них підійшла жінка і поцікавилась:
— Просили мене спитати, як там із формою для Чуйка.
— А звідки цей хлопчик?
— Із Кірового.
— Зараз форми немає. Але буде. Ось грошей назбираємо і купимо.
Зоя Михальченко і Тетяна Вільхова прозвітували про роботу, виконану протягом чотирьох місяців 2015‑го року. За цей час їх волонтерською групою закуплено 40 «розгрузок», 26 пар армійського взуття, 11 спальних мішків, 59 комплектів літньої форми, 2 рації. Також волонтери передали мобілізованим два бронежилети, які їм віддали вже демобілізовані солдати. Крім того, закуплена велика кількість медикаментів. У основному — протизастудні та протизапальні ліки.
За словами волонтерів, продукти, кошти та інші потрібні солдатам речі несуть зовсім різні люди, незалежно від місця проживання та матеріальних статків.
— Є в Кобеляках один бізнесмен. Усі його знають, — говорить Вільхова. — Він дуже багато жертвує. І робить це постійно. Але не хоче, щоб його називали. А є й бабусі-пенсіонерки, які ледве не останнє несуть.
Також волонтери розповіли про географію та вік учасників їх руху. Крім кобелячан, у ньому беруть участь жителі Підгори, Ганжівки, Кірового, Світлогірського, Павлівки, Іванівки.
Зоя Михальченко розповідає:
— Олег Безкібальний та Сергій Соломко працюють водіями, фермери Роман Киценко, Юрій Байрак, Іван Педченко, Іван Іщенко, Микола Новописьменний, Микола Нестеренко допомагають соляркою, привозять продукти і гроші з Іванівки, Світлогірського, дали ось майже шість тисяч гривень підприємці з Підкови, із кобеляцького храму Святого Миколая принесли пасок та солодощів, постійно готують різні страви в кафе «Ромашка» та «Українські страви», Зоя Наумова з Підгори разом із сім’єю 30 кілограмів риби насмажили, на швейній фабриці нашили трусів і прапорів. Кобеляцькі підприємці, що на ринку торгують, дуже допомагають продуктами і грошима. Вибачаюсь, може когось не згадали, надто ж багато помічників. Якщо когось забули, то згадаємо наступного разу.
У Ганжівці ліплять шістнадцять відер вареників
Кілька десятків кобелячан та жителів ближніх до райцентру сіл постійно беруть участь у приготуванні різних домашніх страв, які потім волонтери відвозять на Донбас. Цікаво, що до цієї справи долучаються зовсім молоді люди, причому ліплять вареники та готують налисники навіть хлопці.
У неділю 3-го травня на Донбас мала їхати чергова партія «гуманітарки» з Кобеляк. Із самого ранку в кафе «Ромашка» «кипіла» робота. Як завжди, вийшла на добровільну «зміну» сім’я Тереніних. Крім них, постійно куховарять Наталія Величко із сином, Тамара Бахтіярова, Вікторія Онищенко, Світлана Овчаренко, Юлія Матюх, Альона Жуган, Руслана Борисюк. Одні люди приходять працювати в кафе, інші печуть, смажать, варять вдома.
Коли все було приготовано, розпочався процес завантаження транспорту. За словами волонтерів, це досить складне завдання. Адже продукти, одяг та інші речі потрібно розмістити так, щоб потім було зручно розвантажувати на блокпостах.
— От сьогодні їдемо на Волноваху, Розовку та Маріуполь. Потрібно ж і розкласти так, щоб спочатку віддати речі хлопцям із Волновахи, — пояснює Тетяна Вільхова.
«Мерседес-Спрінтер» швидко заповнюється свіжими домашніми стравами, консервацією, картоплею, часником і навіть зеленню.
— Ой, а нам же ще в Ганжівку їхати, там 16 відер вареників варять. Як все це впхнути, машина ж не гумова, — жартома бідкаються волонтери, а потім додають, — нічого страшного, довеземо все. Спасибі людям, що не збайдужіли і допомагають.
У Ганжівці вареники ліпили Світлана Мальцева, Наталія і Тетяна Матюх, Тетяна Толмачова, Надія Захарченко, Яна Лях і Оксана Клименко.
Автобус із «гуманітарною» з Кобеляк їздить на Донбас практично щотижня.
Додати коментар