Головного лікаря обирали з бійкою та матюками, але так і не вибрали

У вівторок відбулася тридцять сьома сесія районної ради шостого скликання, яка тривала п’ять із половиною годин.

На зібрання прибули 51 із 56 районних обранців. На розгляд сесії виносилося тринадцять питань, включаючи різне. Найцікавішим із них було останнє: про призначення головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ. Та розпочали депутати із доповіді голови районної ради. Василь Мирошнеченко прозвітувався про свою діяльність, починаючи з лютого 2014-го і до червня 2015 року. Без особливого зацікавлення районні обранці прослухали Василя Івановича, а потім запропонували йому завершувати свою звітність. Мовляв, і так усім все зрозуміло і претензій до роботи голови райради ні в кого не виникає.

Лише білицький депутат Борис Вовк попрохав повідомити, коли все ж запрацює МКЗ та цукровий заводи, оскільки жителям громади немає де працювати. Та чіткої відповіді він не отримав.

Про внесення змін до показників районного бюджету депутати проголосували без розгляду, зсилаючись на поінформованість із цього приводу під час міжсесійної роботи. Андрій Дацко, начальник фінансового відділу РДА, наголосив, що, згідно рішення першого засідання 29‑ї позачергової сесії обласної ради від 3.06.2015 року «Про внесення змін до показників обласного бюджету», передбачені кошти для Кобеляцького району: цільові 95 тисяч та додаткова дотація 228,6 тисячі. Андрій Іванович пояснив, що цільові гроші направлять на оздоровлення учасників АТО та їх сімей, а долю додаткових обговорять на комісіях.

Без обговорення депутати затвердили районні програми відпочинку та оздоровлення дітей на 2015–2019 роки та розвитку малого підприємництва на 2015–2017 роки.

Швидко розглянули і Програму забезпечення виконання мобілізаційних заходів, домовившись, що перенаправлять дотаційні 228,6 тисячі гривень саме в цю сферу.

Потім безоплатно передали майно з балансу терцентру на відділ освіти і затвердили статут комунального закладу «Кобеляцький центр первинної медико-санітарної допомоги».

Одноголосно присвоїли звання «Почесний громадянин Кобеляцького району Полтавської області» Миколі Іващенку.

Далі присутні заслухали текст колективного звернення від депутатів Кобеляцької райради до Верховної Ради та Кабінету Міністрів щодо підвищення цін на енергоносії.

Анатолій Таранушич нагадав, що 26 квітня під час проведення віче біля пам’ятника Шевченку було складено резолюцію про збереження Кобеляцького району.

— У ній значився пункт про перегляд урядом цін на енергоносії, — говорить Анатолій Олексійович. — Яка її доля?

Ганна Кондратьєва, заступник голови райради, пояснила, що відповіді не надходило. На що Таранушич зробив висновок про безрезультатність сьогоднішнього звернення. Та все ж його підтримали.
Після цього районні обранці заслухали заяву жительки Кобеляк Ганни Пухи, яка прохала підтримати її звернення до Генеральної прокуратури щодо незадовільної роботи працівників Кобеляцької районної прокуратури, суду та райвідділу у справі дев’ятирічної давності про вбивство трьох молодих жительок району, та підтримали її.

І ось настала черга найцікавіших питань черги денної: 12‑го та 13‑го.

Перед присутніми звітувався Микола Гергенкоп, директор РЛП «Нижньоворсклянський. Сам звіт депутати не заслуховували, натомість почали обговорення проблем самого керівництва. Виявилося, що інспектор Олег Сєров абсолютно не реагує на вказівки Гергенкопа. Як пояснювали присутні, його кришують ті, хто нада. Згадували і колишнє районне керівництво, мовляв, цей інспектор приносив постійно данину у владний кабінет. Потім на трибуну піднявся Ігор Пуддубний, директора департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів ОДА. Посадовець почав вказувати на грубі порушення в роботі директора ландшафтного парку. Чітку відповідь йому дав Володимир Струк:

— Якщо ви приїхали Гергенкопа зняти і свого чиновника поставити, то цього у вас не вийде.

Приблизно ж ту саму відповідь почув і інший обласний «борець за водні багатства», який виступив у «Різному».

Нарешті депутати перейшли до розгляду питання про призначення головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ. Василь Мирошнеченко назвав трьох кандидатів на цю посаду: Гарія Нагайченка (не з’явився на сесію), Володимира Казирода та Івана Супруненка. Василь Іванович запропонував висловитися присутнім із цього приводу. Слово взяв Олександр Андрейко, житель міста, який перебував у залі під час сесії та постійно висловлювався з приводу незадовільної роботи кобеляцької судді Тесленко та Івана Супруненка. Андрейко піднявся на трибуну і почав вимагати усунути Супруненка з кандидатів, повторюючи, що той скалічив його сина, і демонструючи відповідні папери. Коли ж почув, що час його виступу вичерпаний, то назвав депутатів скотами вонючими, побажав швидше покинути білий світ і кинувся бити Супруненка. Присутні відірвали Андрейка від Івана Івановича і той вибіг із зали.

Після довгої та затяжної роботи лічильної комісії виявилось, що голоси між кандидатами розділились наступним чином: Нагайченко — 0, Казерод — 24, Супруненко — 26. Згідно процедури голосування, кандидат, який набрав 29 голосів, визнавався переможцем. Тобто, необхідно було проводити другий тур, щоб вибрати між Казеродом і Супруненком. Та доки проходило голосування, тринадцять районних обранців покинули зал. Тож депутати, котрі залишились, проголосували за неприйняття рішення про призначення головного лікаря Кобеляцької ЦРЛ.

У «Різному» районні обранці обговорили кримінальну ситуацію в районі, яка пов’язана з викраденням великої рогатої худоби. Після довгого обговорення питання з представником міліції було вирішено направити звернення до начальника райвідділу.

На цьому тридцять сьома сесія районної ради, яка тривала п’ять із половиною годин, завершилась.

Депутатизми

— Ви раніше, де працювали? — Там же. — І шо, тільки тепер прозріли?!
— Ох і жополиз ти Ігорь!
— Я ж не під кущем сижу, чого ви так зі мною балакаєте?!
— Тобі район був пох…, той, по-барабану!
— Закон є закон. Порушимо його сьогодні. — А якшо Нагайченко у суд подасть? — Та хай подає.
— Якшо ви тут так відноситесь до мене, то як ви відноситесь до колхозніка?
— Я со сторони бачу бой, коли половина ваших депутатов уже сидять дома і ложили на вас і на народ.
— Ви крикуни, а не депутати. — Хто крикуни, шо ти там базариш?