На кобеляцьких пляжах беруть гроші за столики

Читачі, котрі слідкують за публікаціями в тижневику «ЕХО», повинні пам’ятати статтю, де описувалася сварка між відпочиваючими на березі річки за стіл. Тоді власник дерев’яної будови привіз бензопилку і спиляв її. Хоча в розмові з кореспондентами сам визнав, що це не надто розумний вчинок, оскільки доведеться тепер будувати нове місце для відпочинку.

Та, як з’ясувалося, подібні сварки неодноразово виникали між людьми, котрі побудували дерев’яні стіл і лавочки, та тими, хто їх зайняв. Іноді суперечки за місце для відпочинку переходили навіть у бійку. «Власники» столів заявляють, що облаштовували їх для своїх потреб і всі інші жителі міста й району повинні питати дозволу, щоб посидіти за ними. Спеціально для цього вони чіпляють табличку з номером телефону. А щоб перестрахуватись, пишуть слово «Занято». Напевно, це означає, що людина приватизувала ділянку землі, на якій встановила тимчасову будівлю. Оскільки іншого пояснення просто немає.

Та все ж у черговий раз хочеться нагадати таким «будівельникам», що, згідно статті 13 Конституції України, «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності українського народу». Тож не дозволити відпочиваючим присісти за стіл біля річки «будівельники» просто не мають права. А таблички з телефонами і написи також не несуть жодної правової основи.

Кореспонденти «ЕХО» провели експеримент: об’їхали береги Ворскли в межах міста і переписали номери телефонів на бесідках чи столиках, розміщених понад річкою. Потім зателефонували до «власників» цих будівель. Ніхто з них не був проти, аби ми відпочили за їх столами. Лише прохали, щоб не смітили. Коли ж розмова заходила про право власності, дехто нервував і заявляв, що у разі виникнення проблем, просто спиляє бесідку.

Та крім «диких» пляжів, у місті діють місця відпочинку, на яких проводиться роздрібна торгівля. Власники таких торгових точок слідкують за чистотою й порядком на пляжах, щоб саме до них прибувало більше відпочиваючих. Вони і палатки встановляють зі столиками, і зонтики. А якщо відвідувач бажає посидіти окремо від юрби, то може зайняти бесідку. Тільки виявилося, що за цей додатковий комфорт потрібно заплатити кошти. До того ж, на різних пляжах ціни коливаються від п’ятдесяти до ста гривень за бесідку, не рахуючи сюди мангал і дрова. Хоча у продавців є дозвільні документи виключно на торгівлю з вагончика. І територія, на якій можуть хазяйнувати бізнесмени, знаходиться саме в ньому.

Узагалі, в Кобеляках фіксується досить небезпечна тенденція. Кобелячани, керуючись нібито хорошими намірами, розчищають береги біля Ворскли від дикорослих чагарників та сміття, інколи — навіть дерев та водоростей, що захаращують саму річку. Усе начебто добре. Наводиться порядок, а міська влада не витрачає на це бюджетні кошти. Як правило, це роблять люди із високим матеріальним та соціальним статусом. Серед них є й депутати. Але, як відомо, добрими намірами вимощена дорога в пекло. І ось заможні кобелячани починають де-факто практично приватизовувати береги водойми. Певно, приклад таких же «благодійників» із Києва муляє і не дає спокійно спати. А тут ще й прямий бізнесовий інтерес з’являється. Адже на кожному неофіційному пляжі є підприємці, котрі продають там пиво, морозиво, прохолоджуючі напої. А капіталіст, по Марксу, за триста відсотків прибутку піде на будь-який злочин. І йдуть, установлюючи плату за право посидіти в бесідці. Цікаво, що кобеляцькі підприємці навіть не приховують свої сумнівні в правовому сенсі діяння. А практично єдиним виключенням із загального правила є Юрій Срібний, який на протязі багатьох років чистить річку Кобелячок та джерела, не проявляючи до цього жодного комерційного інтересу. У всякому випадку на столиках, які встановив Срібний, немає написів «Не займати» і грошей, за право присісти за ними, не беруть.

Якщо конфлікти будуть продовжуватися, то лавки, столики і бесідки знесуть

А що ж думає з цього приводу міська влада та відповідні контролюючі органи? Почнемо із компетентних органів. У Кобеляцькій районній прокуратурі констатували, що після внесених у законодавство змін їх установа позбавлена функції загального нагляду. Крім того, такий підрозділ як природоохоронна прокуратура взагалі ліквідований. Але більш важливим є той факт, що нині на законодавчому рівні контролюючим органам заборонили проводити перевірки. Заборона діє до кінця червня 2015 року. Проте не виключено, що законодавці продовжать термін її дії.

Новопризначений начальник Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ Володимир Федан чесно зізнався, що за кілька днів перебування на посаді не встиг ознайомитися з усіма реаліями і проблемами життя міста й району. На його переконання, подібну проблему із самоуправством частини кобелячан можна вирішити досить швидко і ефективно. Але для цього потрібно, щоб свої зусилля об’єднали громадськість, міліція та міська влада. За його словами, у Миколаєві, де він раніше працював, таким чином на берегах зносили цілі квартали самовільно встановлених об’єктів.

Позицію влади озвучував секретар міськради Сергій Галушко, адже міський голова Олександр Ісип нині перебуває у відпустці. Він сказав:

— Міська влада займає ліберальну позицію. Ми не заперечуємо проти того, щоб люди прибирали на берегах, встановлювали там лавки, мангали, бесідки. Це нормальна ініціатива. Тим більше, що законодавство громадяни не порушують. Але всі, хто почистив берег, установив мангал чи столик, повинні чітко усвідомлювати, що не мають жодного права власності чи пріоритету на користування тим, що розташоване на березі. Це все є спільним. Не подобається, що встановлений вами на березі столик, нікого не питаючи, зайняли інші люди? То не встановлюйте столики! Якщо ж конфлікти будуть виникати й далі, то міська влада і міліція обов’язково втрутяться. Там, де будуть сварки і непорозуміння, столики і лавки знесуть.

Для того, щоб остаточно впевнитись у законності збору грошей за право посидіти в бесідках, котрі встановлені на неофіційних пляжах, редакція підготувала офіційні запити до міської ради, правоохоронних органів та податкової адміністрації.