Як благочинний із гомосексуалізмом та педофілією боровся
Мирне зібрання вайшнавів, яке відбувалося у Царичанському районі, мало не переросло у міжконфесійний конфлікт.
У вівторок у Царичанському районі відбулася анонсована тиждень тому акція під назвою «Корова — мати України». Її організатором став житель села Цибульківка Андрій Биков. Як відомо, сім’я Бикових уже кілька років займається створенням ферми для старих корів. Андрій є адептом вайшнавської віри, в якій корова вважається священною твариною. Биков скупляє тварин, котрих готують до забою, і утримує їх на своїй фермі аж до того, коли вони помирають біологічною смертю. Зараз Бикови утримують 56 корів, сорок із яких придбали протягом цього року. Як розповідає Андрій, кошти на покупку і догляд за тваринами надають одновірці та інші люди, котрі підтримують цю ідею.
У ході проведення акції «Корова — мати України» в Царичанський район мали приїхати вайшнави із Дніпропетровська та інших регіонів країни. Вони планували пройти святковою ходою від села Катеринівка до Китайгорода. Завершитися все мало концертом за участю театру «Таттва», що в перекладі із санскриту означає «істина». За кілька днів до проведення ходи Биков в установленому законом порядку повідомив про це місцеву владу в особі виконуючої обов’язки китайгородського сільського голови Тетяни Ряборукої. У газеті «ЕХО» було надруковане відповідне оголошення. Повідомлення про акцію розклеїли по селу, в тому числі і на будівлі сільської ради. Автора цих рядків Биков запросив для висвітлення події. Вівторок 18 серпня не є якоюсь священною датою для вайшнавів. Організатори пояснили вибір часу проведення акції тим, що в цей день було «вікно» у гастрольному графіку «Таттми».
Спочатку все йшло згідно задуманого організаторами плану. Розпочалася хода в Катеринівці. Щоправда, через деяку затримку в часі вайшнави відмовилися від відвідування Єгориного. Йдучи по дорозі, вони співали свої пісні та гімни, танцювали та роздавали всім бажаючим виготовлені Биковими солодощі. Отак із піснями і танцями вайшнави майже подолали 15 кілометрів від Катеринівки до Китайгорода.
Та за кілька кілометрів до Китайгорода на них очікував сюрприз. Спочатку на узбіччі дороги зупинилися сім легкових автомобілів. Попереду колони знаходився «Хюндай Соната», що належить благочинному Царичанського району отцю Сергію Пігарєву. При наближенні пішої кавалькади автомобілі почали рух і вишикувалися посеред дороги фактично заблокувавши проїзну частину. Люди, що знаходилися в машинах, не надто дружелюбно сприймали всіх сторонніх. Вони почали висловлювати незадоволення фактом відеозйомки їх дій. Довелося пояснювати їм зміст положень Конституції України, котра гарантує громадянам право на збір інформації. Потім автомобілістам не сподобалося, що в Царичанський район приїхав журналіст із Кобеляк. Знову ж довелося нагадувати про Конституцію, що гарантує свободу пересування.
Піша хода кришнаїтів, не перестаючи танцювати, обійшла перешкоду. А ось візок, запряжений волами, зробити цього не зміг. На заблокованій дорозі виник невеликий затор. Один із власників автомобілів, що були змушені зупинитися, розгублено сказав: «Так що нам робити, ми на похорон спішимо».
Кілька вайшнавів підійшли до Пігарєва, котрий на той момент вийшов із машини і почали про щось говорити. Вони намагалися домовитися про розблокування проїжджої частини. Інші нагадували автомобілістам, які заблокували рух, про відповідальність за такі дії. На це священик заявив, що співробітники ДАІ про все знають і він готовий заплатити штраф. Домовленості сторони не досягли. Тоді вайшнави розпрягли волів і перевели їх поза узбіччям дороги. А потім вручну перекотили візок. З приводу інциденту Биков сказав: «Це сам Крішна зробив так, аби процесія зупинилась через дії цього священика. В нашій вірі є схожа історія. Це добрий знак».
Але на цьому пригоди не закінчилися. Доки процесія продовжувала рух, подія отримала продовження у Китайгороді. Доки Рустам Женсенбаєв, режисер театру «Таттма», разом із помічниками монтували сцену, Андрій Биков вів перемовини із Тетяною Ряборукою. Чоловік марно намагався отримати «на руки» письмовий дозвіл на проведення заходу. Очільник сільради пояснювала, що такий документ є, але він буде знаходитися у неї. У цей час їй постійно дзвонили на мобільний. І судячи із відповідей чиновниці, теж намагалися вияснити, чи є у вайшнавів якийсь дозвіл. Між тим українське законодавство не передбачає отримання якихось спеціальних дозволів для проведення подібних акцій. Організатори просто мають поставити органи влади до відома. Ті ж, у разі незгоди, можуть звернутися до суду. І лише суддя своїм рішенням може заборонити проведення зібрання.
У цей час біля сцени зчинилася колотнеча. Сергій Пігарєв зайняв місце біля пульта. Працівники сцени почали кричати, що священик украв у них мікрофон. Чоловіки трішки поштовхалися. Пігарєв у свою чергу кричав, що йому пошкодили, а можливо й зламали руку. Тетяна Ряборука стала між чоловіками аби завадити можливій бійці. Перед цим вона встигла зателефонувати в міліцію.
За всім цим не надто приємним дійством спостерігали близько п’яти десятків китайгородців, котрі прийшли подивитися на концерт. Думки людей з приводу інциденту розділилися. Одні говорили: «Та вони ж нічого поганого не роблять. Нехай собі співають. У нас же свобода віри». Інші, яких була меншість, стали на підтримку Пігарєва. Вони заявляли, що вайшнавам нічого робити в Китайгороді. Від двох молодих чоловіків, які кинулись захищати батюшку, йшов сильний запах спиртного.
Протистояння тривало близько години. Сергій Пігарєв пояснював свої дії тим, що отримав інформацію про те, що під час концерту пропагуватимуть гомосексуалізм та педофілію. Вайшнави відреагували на таку заяву сміхом. Крім того, священик заявив, що вважає їх деструктивною сектою. Отак близько години він і стояв поряд зі сценою, символізуючи собою останній стовп православної віри московського патріархату. Та, зрештою, вайшнавам таки вдалося почати концерт. Тоді Пігарєв спробував щось зробити із пультом. До нього підбігли працівники сцени. Знову почалася штовханина. Зрештою батюшку відтіснили і від пульта. Тоді він спробував зняти шнури із звукових колонок. Але й це не вдалося. Концерт розпочався. Пігарєв підійшов до своєї пастви і почав про щось говорити. Можливо, висловлював незадоволення тим, що його недостатньо активно підтримували.
Врешті-решт приїхали міліціонери. Дільничний почав приймати заяви від учасників конфлікту. Інші постояли біля сцени, а потім довго виясняли у Тетяни Ряборукої, чи є злощасний дозвіл на проведення концерту, демонструючи цим «блискуче» знання українського законодавства. Рустам Женсенбаєв емоційно звернувся до правоохоронців: «Ви що, не бачите, що той священик грубо порушує закон? Ви уявіть, що тут було б, аби на нашому місці були хасиди чи ісламські фундаменталісти. Та тут би голови вже відривали!»
Страх і огида
Концерт таки відбувся. Барвисті костюми, мелодійні пісні та гарні танці. Ніякого гомосексуалізму та педофілії. Можливо, у когось слова «Харе Рама» і викликають статевий потяг до дітей. Але це вже не до вайшнавів, це — до лікаря.
Запитав у дружини, яка стала мимовільним свідком неприємного інциденту, про її враження. Вона згадала про страх і огиду. Страх від того, що може дійти до фізичного насилля. А огида від того, що люди, які кричать і сваряться, стають потворними. Якою б «правою» їх ідея не була.
…Несприйняття інакомислячих. Хто не з нами, той проти нас. Агресія і намагання законсервувати історичні процеси, замкнути себе та інших в маленькому світі догматичного вчення. «Рузькій мір» в Китайгороді.
