«У нас суд по воді — а-ля Кернес!»

Розгляд адміністративної справи щодо тарифів на воду в Нових Санжарах… знову перенесли. Цього разу — через неявку юриста комунгоспу.

Якщо затягуванням справи у людей намагаються відбити бажання ходити по судах, то це завдання виконується успішно. Тому що на кожне наступне засідання з’являється все менше новосанжарців. Цього разу — лише кільканадцять чоловік. Усі вони займають місця в залі незадовго до 10:00, призначеного часу розгляду справи. Проте ні о 10:00, ні о 10:10 засідання не починається. О 10:15 в залі з’являється судовий розпорядник, який повідомляє, що суддя прийняла рішення відкласти початок розгляду на півгодини. Почувши це, люди починають хвилюватися і обурюватися. Хтось роздратовано підіймається і залишає зал засідань. Інші вирішують таки дочекатися початку засідання. Півгодини часу «убивають» розмовами про політику.

«Путін мені подобається, а нам не хватає Сталіна!»

— На Западній там такі бендери живуть — страшне! Я помню ми з подружками туди їздили, у Львів. Одна з дівчат із Донбасу була, так ті бендери аж відверталися, коли вона російською до них говорила. А чого? Яка різниця — якою говорити? — розмірковує бабуся у жовтій куртці, яка сидить у передньому ряду.

— Нам потрібно Сталіна. Для чого? Щоб розстрілював тих, хто не привчений до порядку! Мені б дали пістолет — я б сама розстрілювала! — зізнається інша бабуся, її сусідка.

— Я бачила Путіна, як він по телевізору виступає. Мені він подобається — такий прямий, відвертий. — Це знову бабуся у жовтому. — Що ви кажете? Росія із нами воює? Та там на Донбасі нема ніякої Росії. Може, якісь абхази і є, а армії російської там немає, там всі свої, місцеві. Звідки у них зброя? Ну, хтось постачає. Хто? Не знаю. А Америка хіба нам не помагає?!

— Нада вернуть Леніна! — несподівано втручається у розмову третя літня жінка. — І зробити ще раз революцію 1917 года!

— Де ж його візьмеш, Леніна? Нема такого лідера, — сумно відповідає їй жінка у жовтому. І продовжує роздуми. — От чого їм комуністи не нравляться? Я при комуністах жила. Що, кажете, у магазинах нічого не було? Та все було! А от спекулянтів ганяли. І люди тоді були кращі…

— І чого вони іздіваються над людьми? — це вже одна із бабусь повертається до теми суду. — Уже ж півчаса пройшло — чого не починають?!

Суд переносять на два дні

О 10:50 у зал засідань заходить суддя Тетяна Гавриленко. Одразу прохає судового розпорядника заспокоїти людей, які почали обурюватись затримкою початку розгляду справи. Утім, як з’ясовується незабаром, триває засідання усього кілька хвилин. Суддя з’ясовує, що на розгляд з’явилися двоє з трьох позивачок — Галина Курило та Ольга Руденко. Інтереси третьої — Віри Жорняк — на суді представляє юрист Михайло Чепець.

Зі сторони відповідачів присутні адвокат Олександр Ошека, який представляє інтереси селищної ради, та бухгалтер комунгоспу Ольга Рибачок. Також суддя зачитує листа від комунгоспу, у якому повідомляється, що юрист Ілля Корольков саме 3‑го листопада відбув у відрядження до Харківського апеляційного суду, тому не може бути присутнім на розгляді. У зв’язку з цим комунгосп прохає перенести розгляд справи на інший день. Суддя запитує думку учасників.

— У нас уже суд по воді — а-ля Кернес! — не стримує емоцій Галина Курило. — Це ж усе робиться спеціально, щоб затягувати час. Я гадаю, що не треба переносити.

Її думку підтримують і Ольга Руденко і Михайло Чепець. А от Олександр Ошека прохання комунгоспу підтримує.

— Справа стосується тарифів, які обраховуються комунгоспом. Позивачі самі залучили представників комунального господарства як третю сторону, тому без них повноцінний розгляд справи неможливий. Я висловлюю клопотання про перенесення розгляду!

— Так бухгалтер комунгоспу ж є, чому ж не можна розглядати?! — запитує Галина Курило, звертаючись до судді. Проте та вже приймає рішення.

— У зверненні комунгоспу зазначено, що юрист відбуває у відрядження лише на один день. Тому я пропоную призначити наступне засідання на четвер, 5 листопада, — пропонує Тетяна Гавриленко. Усі учасники справи підтверджують, що ця дата їх влаштовує. На цьому чергове засідання закінчується.

Люди виходять із залу засідань. Більшість — розчаровані. Хоча дехто все ще налаштований рішуче.

— Я обов’язково у четвер прийду. Ми вже ж взялися, то треба доводити до кінця, — переконано говорить одна з літніх жінок. Їй відповідають, що й у четвер справу знову перенесуть.

— Ось побачите. У четвер у когось роди почнуться або іншу причину придумають! — дає свій прогноз одна з учасниць справи.

Ще раз уточнюємо: розгляд справи щодо тарифів призначено на 5 листопада, 10 годину ранку.