Жив-був йог

Є такий шаблон: у новорічній промові, редакційній статті чи іншому публічному виступі говорити про майбутні досягнення і сподівання. І, одночасно, закликати ще трішки потерпіти. Та залишимо шаблони президенту, прем’єр-міністру, головам різних адміністрацій та іншій чиновницькій братії. Тим паче, що більшість із того, що вони говорять, навряд чи здійсниться. А навіть якщо здійсниться… Проблеми у моєму, вашому чи їхньому житті в будь-якому разі нікуди не зникнуть. Просто одні турботи будуть замінені іншими. Тому розповім просту історію про звичайного йога. Звуть його Денис. Він родом із Донецька. Коли на Донбасі почалися сумнозвісні події, Денис забрав звідти сім’ю (дружину, трьох дітей і тещу)та переїхав у Кобеляки. Справа в тому, що йогівське вчення якось не може співіснувати поряд із людьми з автоматами. І не важливо, якого кольору стрічки автоматники на себе чіпляють. Чому переїхали в Кобеляки? Просто тут уже жили інші йоги, котрі порекомендували Денису наше містечко.

У Донецьку в Дениса все було добре як у духовному, так і в матеріальному плані. Він викладав йогу, а також займався музикою. Маючи консерваторську освіту, чоловік працював у донецькій філармонії.

У Кобеляках в донецьких йогів не було нічого. Кілька місяців сім’я із трьох дорослих та трьох дітей жила за рахунок тещиної пенсії і мізерних виплат на дітей. Паралельно Денис почав викладати йогу в Кобеляках. Це, звичайно, приносило прибуток, але дуже маленький. Та всі, хто знав Дениса і його сім’ю, не стомлювались дивуватися життєрадісності переселенців. Навколо всі, у тому числі й ті, у кого гривні до мільярда не вистачає, плачуть, стогнуть і скаржаться. А Денис говорить:

— Як ви тут прекрасно живете. Ідеш по вулиці Кобеляк, а навколо пташки співають, білочки бігають, продукти дешеві і самі на городі ростуть.

Отак от живучи, Денис встигав їздити на йогівські семінари й музичні фестивалі. Тобто, постійно займався самовдосконаленням. І восени його помітили у Львові. І одразу запросили виступати в музичному ансамблі та навіть зняли для сім’ї житло. Зараз Денис гастролює Європою. І знову всім задоволений. Як був задоволений і живучи у Донецьку, і у Кобеляках, і тепер у Львові. І все через те, що він дотримується древнього правила: жити потрібно просто. А справжня радість дається людині абсолютно безкоштовно. І ніякі матеріальні блага не замінять духовного й фізичного здоров’я та повноти відчуття світу. А для того, щоб бути щасливим, потрібно змінювати не світ, а свою свідомість.

Здоров’я вам духовного і фізичного!