Кабузенко проти поліції
Житель Кобеляк стверджує, що поліцейські незаконно утримували його в будівлі райвідділу. Співробітники поліції, навпаки, говорять, що діяли чітко у рамках законодавства.
Ця історія цілком заслуговує на створення відеосюжету для редакційної рубрики «Під лампою». Та її головний учасник не має права прийти в редакцію і розповісти про події місячної давності. Він, згідно із рішенням Кобеляцького районного суду, знаходиться під домашнім арештом. Тому для того, щоб поспілкуватися із чоловіком, ми відвідали його вдома.
А почалося все із публікації в нашій газеті. У номері 51 від 18 грудня 2015 року вийшла стаття під назвою «Затримали підозрюваного в шахрайстві». Матеріал підписаний керівником слідчого відділення Кобеляцького відділу поліції Ольгою Нежеренко. У статті з вини редакції була допущена помилка: неправильно вказана стаття Кримінального Кодексу, за якою чоловіку оголошена підозра. Про це ми вже повідомляли і перепрошували. Та не це головне. Чоловік, про якого йшла мова, стверджує, що він узагалі не скоював злочину. І, навпаки, працівники поліції при його затриманні та проведенні слідчих дій допустили порушення чинного законодавства.
Розповідає Микола Кабузенко, який вважає, що в згаданій вище статті мова йшла саме про нього:
— 7 грудня минулого року на вулиці Дніпропетровській, поряд із магазином «АТБ», біля мене зупинилася «вазівська» «десятка» сріблястого кольору. З неї вийшов чоловік, який представився працівником поліції. Він запропонував проїхати у райвідділ для дачі пояснень. Мовляв, мене підозрюють у вчиненні злочину. Я поїхав. Ми зайшли у чергову частину, де зробили запис про мій приїзд. Далі пройшли у кімнату, де знаходяться дільничні. Мені сказали, що я підозрююсь у шахрайстві, і запропонували написати пояснення. Повідомили, що на мене є чотири заяви. Я сказав, що ні в чому не винний і нічого писати не буду. Потім ми поїхали в прокуратуру. А вже після цього мене знову привезли у райвідділ. Та заїхали вже з двору. І ніяких відміток у журналі не робили. Знову почали казати, щоб написав пояснення і взяв провину на себе. Мовляв, я вже був судимий, тому все — проти мене. А як підпишу, то все закінчиться умовним покаранням. Я знову відмовився. Сказав, що без адвоката говорити не буду. Мене прикували кайданками до батареї і протримали в приміщенні добу. Не били, але психологічно тиснули. Мобільний телефон забрали. Адвоката Оксану Бердніченко зрештою викликали. Вона й добилася, щоб мені віддали телефон. Потім повезли в суд. Поліцейські хотіли, щоб суддя постановила залишити мене під вартою. Але суддя Тетяна Мороз вирішила, що я буду під домашнім арештом. У статті в газеті теж несправедливо написали, що моя вина доведена. Я через адвокатів подав скарги в місцеву й обласну прокуратуру. Буду добиватись зняття обвинувачення і відшкодування моральної шкоди, що мені завдали.
Після цього редакція звернулася із запитом до Володимира Федана, керівника Кобеляцького відділення поліції. Письмову відповідь від нього ми отримаємо протягом найближчих днів. А Ольга Нежеренко, начальник слідчого відділення, одразу прокоментувала подію в усній формі. Вона повідомила:
— Дійсно, громадянин доставлявся 7 грудня у відділення поліції для дачі пояснень. Про це є відповідні записи у спеціальному журналі. Ніяких претензій щодо дій працівників поліції чоловік не пред’являв. Наступного дня він разом зі своїм адвокатом та в присутності працівника прокуратури був у суді, де визначали міру запобіжного заходу щодо нього. І теж не скаржився на дії поліцейських. Хоча мав змогу це зробити. Звичайно, ніяких незаконних методів фізичного чи психологічного тиску до нього не застосовували, кайданки на руки не надівали. Скажу більше. Як відомо, зараз навіть немає такого поняття «явка із повинною», щоб унеможливити застосування до підозрюваних засобів тиску. У суді враховуються лише докази і свідчення, дані прямо в залі суду. Крім того, у газетній статті не йшлося про обвинувачення, а лише про оголошену підозру.
Можливо, працівники поліції дійсно порушили законодавство. Та можливий і другий варіант. Йдеться про те, що частенько підозрювані у злочинах вибирають тактику: кращий захист — це напад.
