«Щоб не купувати одні товари, потрібно створити координаційний центр»
У соціальних мережах усе частіше з’являються дописи волонтерів, де ті нарікають на поведінку українських військових, які проходять службу в зоні антитерористичної операції.
Вони пояснюють, що в 2014 році прикладали всі зусилля, аби допомогти армії, так як бачили, що від держави солдати не отримували належного забезпечення. Зараз військовослужбовцям значно підвищили заробітну плату, а вони й досі звертаються за елементарним. При цьому трапляються випадки, коли військові перепродують амуніцію і обладнання, які їм привозили волонтери.
Із цього приводу кореспонденти «ЕХО» звернулись до кобеляцького волонтера Світлани Сергійко, щоб вона прокоментувала ці повідомленням.
Світлана пояснила, що чоловіки, яких мобілізовували у перших хвилях, зовсім по-іншому відносились до волонтерів.
— Днями у відпустку прийшов один із жителів Кобеляцького району, який розповідає на весь райцентр і Білики, що ми нічого не робимо, — наводить приклад Сергійко. — Ми неодноразово допомагали цьому військовому. Та потім чоловік попрохав придбати йому бушлат і берці. На той момент коштів у нас не було. От він і віддячує отак тепер. Крім того, розповідає всім, що служить на «передку», хоча стоїть біля Слов’янська. Також з’явилась інформація, що наш «атошник» продає бінокль. Мені дуже цікаво, де він міг його взяти.
Жінка вважає, що при заробітній платі в сім тисяч гривень військові можуть дозволити собі придбати одяг чи взуття. Волонтери ж збиратимуть кошти на генератори, бензопили, обладнання та амуніцію.
— Узагалі, у нас з’явилась ідея створити в районі такий собі координаційний центр, — говорить Світлана, — де працюватиме людина, яка обдзвонюватиме солдат, прийматиме посилки від їх рідних. А вже волонтери будуть доставляти передачі безпосередньо військовим. Щоб не траплялись випадки, коли представники міського і районного штабів їдуть у одному напрямку. Або й купують одні товари.
Були й такі ситуації, коли сім’ї військовослужбовців прохали придбати берці й бушлати, а потім носили цей одяг удома, бо звернулись одразу в два штаби. Тож один комплект залишали собі.
Навела волонтер й інший приклад. Нещодавно в соціальній мережі Фейсбук її колеги повідомили, що знайшли оголошення про продаж тепловізора. Вони з’ясували, що цей оптичний прилад продає колишній військовий. Хоча придбаний він був для потреб армії. Тому волонтери закликають при купівлі дороговартісних приладів та пристроїв переписувати їх серійні номери, щоб потім можна було з’ясувати, звідки вони з’явились у продавців.
Зупинилася Сергійко ще на одному моменті. Днями до Світлани зателефонувала знайома і розповіла, що міськими магазинами ходить жінка, яка просить кошти у підприємців. Вона говорила, що залишилась із маленькою дитиною на руках, а чоловік загинув у АТО і похований в Троянах:
— Із її слів, цей військовий служив добровольцем у 95‑ій бригаді. По-перше, там немає добровольців. По-друге, ніхто з нашого району не служить у 95‑ій. Таких «вдів» і «волонтерів» — десятки, а то й сотні. Вони завчили болючі слова і «працюють» собі. А потім ми чуємо нарікання від кобелячан, що волонтери нічого не роблять. Перш ніж надавати допомогу, дізнайтесь, хто перед вами. При потребі дзвоніть мені.
Користуючись нагодою, Світлана Сергійко подякувала всім, хто допомагає й підтримує військових. І нагадала, що наступного вівторка відправляється в чергову поїздку. Цього разу волонтери планують дістатися аж до сумнозвісного донецького аеропорту. З усіх питань телефонуйте на номер Світлани — (095)913–14–73.