Як відділ культури перетворили у секту
На засіданні бюджетної комісії районної ради депутати не лише вирішували серйозні фінансові та економічні питання, але й обмінювалися жартами.
Ольга Гиря — не на своєму місці?
8‑го квітня відбудеться чергова сесія Новосанжарської районної ради. А 5‑го квітня депутати та причетні до розгляду питань збираються на засідання бюджетної комісії. Депутати досить дисципліновані: із восьми членів комісії на засідання з’являються усі вісім. Настрій у всіх робочий, але піднесений. Так, Микола Харченко ще до початку засідання переймається тим, яке місце займає у залі головний лікар ЦРЛ Ольга Гиря.
— Ольга Василівна, а чого ви не на своєму місці?
— Спізнилася, тому вирішила вже не пересідати, — пояснює головний лікар, дещо знітившись. А потім подумавши, додає. — Якщо Микола Олексійович хоче — я пересяду.
Ольга Гиря займає місце праворуч від овального столу, за яким засідають члени комісії.
— Ось, тепер вас всі бачитимуть, дивись, на якийсь рентгенапарат грошей і дадуть! — задоволено посміхається Микола Харченко.
Усього на порядку денному аж шістнадцять питань. Одне з них — продовження оренди приміщення громадською організацією інвалідів «Клото». Депутати радяться і вирішують продовжити на 10 років оренду приміщення, у якому розташовується аптека «Едельвейс».
Далі депутати довго слухають заступника голови райдержадміністрації Риту Вербу, яка доповідає про соціально-економічний розвиток району, про роботу центру надання адміністративних послуг, про ріст урожайності зернових та про багато іншого.
Як американці сходинки до Шевченка будували
Зацікавлюються депутати під час обговорення питання про виділення коштів на утримання туристичного сайту та реалізацію «рекреаційного потенціалу району».
— Що, справді буде сайт? — цікавиться невгамовний Микола Харченко у завідуючої сектором культури Зінаїди Киричок.
— Буде.
— І що, на турбазу будете запрошувати?
— Ні, на турбазу не будемо, — усміхається Зіна Миколаївна. — До хана Кубрата у Малу Перещепину будемо, на місце, де бував Шевченко, у Шедієве — будемо.
Почувши про Шедієве та шевченківські місця, Микола Харченко пожвавлюється іще більше:
— А пам’ятаєте як… (називає прізвище одного з колишніх заступників голови РДА. — Авт.) розповідав, що там американці збудують сходинки з гори аж до лиману? Буде лестніца не менша за Потьомкінську в Одесі? От якби таке на сайт помістити, тоді б точно приїхали, — сміється депутат.
— Вони біля річки тоді добре пообідали, більше їх не було! — додає під вибух реготу депутат Микола Завізьон, який теж пам’ятає американців.
Півмашини для районної ради
Пересміявшись, депутати заспокоюються. Але ненадовго. Під час розгляду чергового питання директор Центру культури та дозвілля Олександр Торбін прохає внести деякі зміни у статут очолюваної ним установи.
— Це через те, що відділ культури перейменовано у сектор! — пояснює Олександр Вікторович.
— У секту?! — дивується депутат Іван Гак і нерозуміюче дивиться на керівника.
— Ні-ні, у сектор культури і туризму! Це ж наші засновники, — пояснює той.
— Справді, почулось, — посміхаючись, вибачається Гак.
Депутати ще кілька хвилин жартують на тему сектора/секти, а потім знову переходять до питань серйозних. Так, голова комісії Віктор Сидоренко пропонує затвердити граничні суми, які районна рада та утворені нею підприємства може витрачати на придбання автомобілів, меблів, комп’ютерної техніки та іншого. Голова районної ради Геннадій Супрун тут-таки уточнює, що рада найближчим часом ні автомобілів, ні комп’ютерів придбавати не планує. Просто прийшла така директива від Кабміну і її потрібно виконати. Депутати за питання голосують і граничні суми встановлюють, не забувши посміятися з розділу, де на придбання автомобіля рада може використати не більше 60 тисяч гривень.
— Що це? Півмашини? — щиро дивується Іван Гак. — І добавити ми не можемо?
Геннадій Супрун заперечливо хитає головою. І уточнює, що такі граничні суми стосуються не всіх чиновників. Наприклад, на придбання автомобілів для потреб Кабміну та адміністрації президента можна використовувати до 500 тисяч гривень.
За півтори години депутати розглядають усі шістнадцять питань. Розходяться з почуттям виконаного обов’язку та гарним настроєм, який після жартів на комісії гарантований.