Отака свобода слова
Спростування статті «Найкращий захист — це напад!», надрукованої в газеті «ЕХО» №15 від 7 квітня 2016 року.
Навіть не пригадаю, коли в останній раз доводилося друкувати спростування на публікацію, розміщену в «ЕХО». Здається, роблю це другий раз у житті. Та нічого не зробиш, усі помиляються. А помилки потрібно визнавати і за них відповідати.
Одразу після виходу статті до редакції звернувся Андрій Гречаний, житель Кобеляк, якого автори згадують у публікації. Він висловив обурення тим, що інформація щодо нього не відповідає дійсності. А наступного дня до редакції зайшов ще один фігурант публікації Олег Пастухов. Він у письмовій формі висловив вимогу спростування недостовірної інформації щодо нього. Що ми зараз і робимо.
Дійсно, 43 підписанти статті не надали жодного доказу щодо боргових зобов’язань Олега Пастухова перед іншими людьми. Крім того, він був звільнений із Ліщинівського будинку-інтернату не за якоюсь статтею, а за згодою сторін. І працював там не головним бухгалтером, а заступником директора. Усе це підтверджено документально. Тому ми приносимо вибачення Олегу Пастухову за публікацію недостовірної інформації.
Приносимо вибачення і Андрію Гречаному. Адже не має підтверджень того, що він звертався до Підгорянської сільської ради за дозволом на приватизацію землі. Отже, немає й рішення сесії про відмову. Не було у сільради і претензій до «горе-фермера» (цитата) щодо вчасної сплати за оренду землі і якості обробітку ґрунту. Натомість, Гречаний в установленому законом порядку отримав із сільради інформацію, що вилучена у нього земельна ділянка надана громадянам Ігорю Шпирці, Юлії Дубині та Дмитру Жимбею. Із них лише Жимбей є учасником АТО.
Звичайно ж, не звертався до Підгорянської сільради із проханням про приватизацію і не отримував відмови й автор цієї публікації, про якого теж згадали підписанти. Більше того, і земельну ділянку в мене ніхто не вилучав.
А тепер про те, чому ж ця, м’яко кажучи, не надто правдива інформація була оприлюднена. Одразу після виходу в світ розмови з Олегом Пастуховим під назвою «Землю забрали не у швейної фабрики, а у Порошенка» до редакції зателефонувала жителька Кобеляк Світлана Сергійко. І запропонувала надрукувати статтю з висвітленням точки зору жителів села Підгора. Їй відмовили. Адже під надісланим варіантом публікації не було підписів. Через кілька днів Світлана надала паперовий варіант статті вже із підписами.
Звичайно, аби на той момент автор цієї публікації, як редактор, не перебував у відпустці, то в такому вигляді публікація не була б допущена до друку. Через те, що одразу виник сумнів у достовірності наведених фактів. Та молодші і менш досвідчені колеги «пропустили» публікацію «Найкращий захист — це напад!» до друку. Швидше за все, намагаючись дотриматися принципу свободи слова і права кожного на висловлення власної позиції і точки зору. Та при цьому не врахували, що свобода слова не тотожна із вседозволеністю. А факти потрібно перевіряти. Потрібно також згадати, що паперовий варіант статті з підписами жителів села Підгора відрізняється від варіанту, котрий надійшов з електронної пошти Світлани Сергійко. У ньому вже вилучили абзац, де мова йшла про ймовірні борги Пастухова. Але Сергійко не повідомила про це редакцію. І в друк пішов варіант, надісланий електронною поштою. Із цього приводу Світлана вже пред’являла претензії.
І останнє. Прохання до людини, яка писала статтю «Найкращий захист — це напад!». Адже, швидше за все, жителі Підгори просто підписали публікацію, на надто переймаючись проблемою перевірки фактів та можливою відповідальністю за брехню. Авторе, будь ласка, ставте свій єдиний і неповторний підпис і несіть відповідальність особисто. У іншому випадку це дуже схоже на те, якби солдати йшли у бій, ховаючись за спинами мирних жителів.
Крім того, надрукувавши в одній статті цілу низку неперевірених і неправдивих фактів, ви ставите під сумнів достовірність всієї іншої інформації, що оприлюднюється в скандальній історії із підгорянським сільським головою Анатолієм Няйком. Це зветься «ведмежою послугою» Анатолію Миколайовичу.