Держава не дала, сільські ради — дадуть?
27‑го квітня у Новосанжарській РДА проводять нараду із сільськими головами та перевізниками. Близько двох годин у залі засідань представники адміністрації та місцевого самоврядування з’ясовують, хто ж має платити за пільгове перевезення: держава чи місцевий бюджет?
«Державі не потрібні дороги і освітлення?»
— Не будемо вникати у полеміку, тому що нам все рівно доведеться це робити! — одразу намагається перевести розмову у конструктивне русло виконуюча обов’язки голови РДА Наталія Постольник.
Однак тут-таки зустрічає агресивну реакцію з боку ряду сільських голів:
— А де це написано, що ми повинні? — цікавиться руденківський сільський голова Сергій Головко. — І з чого ми повинні фінансувати перевезення — із вільних залишків та перевиконання?! Це значить, що державу не цікавить, щоб у селі були зроблені дороги, щоб на вулицях було освітлення! Тому на нас і перевезення тепер скидають!
— У бюджетному кодексі написано, що місцеве самоврядування «може», а не «зобов’язане»! — продовжує думку колеги заступник новосанжарського селищного голови Валентин Івашина. — Я розумію, що як тільки сільські ради візьмуть це на себе, участь і районного бюджету у цьому припиниться. І зникне головний біль і для району, і для держави!
Заспокоїти сільських голів намагається начальник управління праці та соціального захисту населення Наталія Гомля. Вона говорить про процес децентралізації, який відбувається у країні. І наголошує, що брати на себе пільгове перевезення місцевим радам доведеться як не цього року, то наступного. Хоча і констатує:
— Ну не дала держава грошей! Але управління займається не тільки пільговим перевезенням. У нас додалося багато нових соціальних напрямків: і пільги, і субсидії, і переміщені особи, і учасники АТО.
Наталія Постольник також запевняє сільських голів, що частина пільг фінансується з районного бюджету, а на сільські ради планували передати ту частину, із якою вони зможуть впоратися.
Домовлятися готові, але суми не влаштовують
Суперечки між представниками адміністрації та сільськими головами тривають майже годину. Сільські голови наполягають, що укладати угоди з перевізниками мають на рівні району. І навіть погоджуються давати субвенції районному бюджету, щоб компенсувати перевезення своїх пільговиків.
— Але ж тільки 9 сільських рад із 29‑ти передали субвенції. А з рештою що робити? — запитує Наталія Постольник.
Керівники громад пояснюють: суми розрахунків, які їм довели, надто великі та нічим не обґрунтовані.
— Я взяв у нашій автостанції інформацію, на яку суму перевезли пільговиків у 2015‑му році. На 15,5 тисяч, а нам нарахували на цей рік 33 тисячі! Чому така різниця? — дивується сільський голова із Нехворощі Юрій Любимський.
Зрештою, сільські голови таки доходять спільної думки: вони готові перераховувати кошти у районний бюджет, але не готові укладати угоди з перевізниками на місцях.
— Тоді цих угод буде 200, а на рівні району — 10! — пояснює Валентин Івашина. Однак прохає ще раз обрахувати суми компенсацій по кожній раді. — Два місяці тому нам давали цифру на рік: 138 тисяч гривень. Тепер озвучили, що на 7 місяців потрібно 155 тисяч!
Від імені перевізників виступає представник ФОП Чижанський. Він запевняє, що він та його колеги вже майже півроку возять пільговиків без будь-якої компенсації. І будуть робити це надалі, аж доки представники державної та місцевої влади не домовляться.
— Нам байдуже, хто платитиме: районний чи сільський бюджет. Ми і надалі возитимемо людей. Вам зараз просто треба взяти час і прийняти правильне рішення.
Зрештою, більшість сільських голів запевняють, що перерахувати необхідні субвенції вони можуть лише за результатами виконання бюджету за півріччя. Тому до питання компенсації пільгового перевезення, імовірно, повернуться не раніше липня.
