Лідія Левченко: «Нас стримує лише відсутність збуту»

Голова кооперативу, що займається заготівлею молока, розповіла про свої проблеми, успіхи та специфіку роботи.

Так звані «молочні» питання є одними із найактуальніших для жителів таких аграрних регіонів як Кобеляцький, Новосанжарський, Козельщинський та Царичанський райони. Адже чимало людей, які живуть у селах, мають фактично один єдиний постійний прибуток за рахунок продажу молока. Тому їх дуже хвилює все, що пов’язано із цією темою. Безумовно, найбільш актуальним і, одночасно, болючим питанням є ціна на сировину. На думку селян, вона є надто низькою. Особливо в період, коли ціни на більшість інших товарів і послуг постійно зростають. Приміром, зараз селянам за літр зданого молока, більшість посередників між ними і заводами, платять усього-на-всього дві гривні п’ятдесят копійок.

Ми вже писали про те, що жителі деяких сіл, протестуючи проти чергового зниження закупівельної ціни на молоко, почали бойкотувати заготовачів, відмовляючись здавати сировину. Дехто на знак протесту навіть демонстративно виливав молоко на землю.

Повідомляли ми і про те, що зараз держава задекларувала готовність допомогти селянам, виділивши гроші для того, щоб вони могли об’єднатися у спеціалізовані кооперативи. Адже раніше, як ми всі добре пам’ятаємо, «допомога» державних інституцій при вирішення «молочних» проблем зводилась виключно до проведення чергової наради. Нараду закінчували, «галочку» ставили і все залишалося без змін. Зараз же держава нібито дійсно прагне створити умови для того, аби люди в селах могли отримувати вищу ціну на молоко. Адже створений селянами кооператив буде напряму заключати договір на здачу молока із заводами-переробниками, обминаючи посередників.

Так повинно бути за теорією. Та, як відомо, інколи різниця між теоретичними міркуваннями і практикою, яка єдина є критерієм істини, буває величезною. Тим більше, що, приміром, у Кобеляцькому районі практичного досвіду створення молочного кооперативу немає ні в кого. Тому для того, щоб знайти діюче підприємство, написати про нього і зняти відеосюжет, нам довелося їхати в Козельщинський район. Там молочний кооператив діє вже п’ять років. І діє, за словами голови Кобеляцької районної асоціації фермерів Володимира Білоуська, досить успішно. Саме Володимир Олександрович допоміг зв’язатися з головою кооперативу Лідією Левченко. А вона, у свою чергу, не вагаючись, погодилась зустрітися і розповісти про те, як працює кооператив у селі Сушки.

 

Дорожче молоко, робочі місця і … надія

Проїжджаючи по території Пригарівської сільської ради, де власне й розташоване село Сушки, одразу звертаєш увагу на той факт, що корів там припинають обабіч автодороги. Це відбувається тому, що в цій місцевості практично не залишилось пасовищ і сінокосів. Усе — розорано. Про це нам розповіли як голова кооперативу, так і жителі навколишніх сіл.
На в’їзді в самі Сушки нас теж зустрічають корови. А біля першої хати стоїть молоковоз. Чоловік, який тільки-но здав молоко, розповідає, що співпрацює із посередником. Платять зараз по 2,50 за літр. Про те, що в Сушках існує молочний кооператив і що там дають дорожчу ціну, чоловік знає. Та говорить, що в будь-якому разі здаватиме молоко все тому ж посереднику. Запитую:

— А якщо вам п’ять гривень за літр платитимуть? Невже не поміняєте заготовача?

— Ні, не поміняю. Ми вже 15 років із одним працюємо. Звикли. І міняти нічого не хочемо.
Через кілька хвилин зустрічаємось із головою вже згаданого кооперативу Лідією Левченко. Розповідаю їй про цю ситуацію. Вона визнає, що молоко в кооператив здають далеко не всі жителі Сушків. Пояснює:

— Є такі, хто не здає нам жодного літра. Є такі, хто працює «на два фронти». Тобто, продають молоко і кооперативу, і посередникам. Я думаю, що це відбувається через наші вимоги. Ми обов’язково робимо всі необхідні аналізи молока. «Кисляк» бракуємо одразу і не платимо за нього ні копійки. Аналіз робимо окремо по кожному здавачеві. І якщо в чиємусь молоці виявлено антибіотики чи інгібітор, то ми це обов’язково повідомляємо всім членам кооперативу. Адже через чиюсь недбалість страждають всі. Нам просто менше заплатять за молоко нижчої якості. Тому ті, хто збирають вершки чи щось домішують у молоко, нам його не здають.

Сушківський кооператив працює вже п’ять роки. У його складі 153 людини. Усі вони є членами кооперативу. Хтось утримує одну корову, хтось — кілька. У самої Лідії Левченко три корови. Хоча статут дозволяє приймати молоко і у звичайних власників корів. Але ті, хто є членом кооперативу, кожного місяця отримують грошові бонуси. Їх через кооператив виплачує фірма, що приймає продукцію. Суми не дуже великі: 40-50 гривень у місяць. Та селяни дорожать і такими грішми.

Обладнання кооператив отримав при сприянні фірми «Данон», громадської організації «Добробут громад» та дорадчої служби при облдержадміністрації. Вони надали холодильник, ємність для охолодження молока, обладнання для проведення аналізів. Кооператив платить амортизаційні відрахування. Ці гроші залишаються на його власному рахунку. А через сім років обладнання стане повною власністю підприємства. Уже за власні кошти кооператив придбав молоковоз. До цього автомобіль брали в оренду. Та це не дуже вигідно. Адже щомісяця доводилося віддавати дві тисячі гривень за користування. Та ще й платити за бензин. Власний молоковоз заправляється газом.

Зараз «Данон» платить кооперативу 5 гривень 50 копійок за кілограм молока. Здавачі отримують по 2,80. Усе інше — накладні витрати та кошти на розвиток. Саме за них проводять ремонти техніки, обладнання. Купили автомобіль, цистерну, побудували невелике приміщення, у якому із часом планують розмістити переробний цех.

Лідія Левченко пояснила, що вона не має права самостійно вирішити, скільки платити людям, а скільки залишати на розвиток. Відповідні розрахунки проводить «Данон». Про це знають усі члени кооперативу. Лідія Михайлівни наголошує:

— Люди повинні знати все. Нічого не можна приховувати. Мені колись пропонували схитрувати. Мовляв, не купляй нову цистерну для молока. Купи «беушну», а частину грошей візьми собі. Не можна цього робити. Люди все одно про це дізнаються і все розвалиться. Ми кожному члену кооперативу роздрукували цілу інструкцію про те, як формується ціна і перевіряється якість молока.

У кооперативі працюють п’ять чоловік. Усі необхідним чином оформлені в податковій. За рік до бюджету кооператив заплатив сто тисяч гривень. У працюючих зарплата невисока. Поки що більшість зароблених грошей залишаються на розвиток підприємства.

Лідія Левченко розповіла, що є резерви для того, аби й зарплату підвищити і ціну на молоко для здавачів підняти. І навіть прийняти до кооперативу ще кілька десятків людей. Зараз вони заготовляють півтори тонни молока щодня. А могли б купляти три-чотири. І, відповідно, підняти закупівельні ціни й зарплати. Та все впирається у відсутність ринку збуту. Молоко просто непотрібне. Російський ринок збуту втрачений, європейський для України ще закритий. А внутрішній ринок дуже слабкий через низьку закупівельну спроможність населення. Лідія Левченко резюмує:

— Нам і «данонівці» говорять і ми людям кажемо, що потрібно потерпіти. Ціни зростуть. Скільки терпіти і надіятися? Кажуть, що років три-чотири.

Голова сушківського кооперативу наголосила, що готова ділитися досвідом практичної роботи з усіма бажаючими створити подібне підприємство.

Подобається    0