Не такий страшний Попельнюх, як його «малюють»

Значна частина мого життя тісно пов’язана із невеличким селом Лівобережна Сокілка. Звідти я родом, там живуть мої батьки. Батько, Микола Нікітченко, двадцять років пропрацював у цій місцевості лісником. Переїхавши в Кобеляки, і зараз частенько навідуюсь в Лівобережну Сокілку. І завжди милуюся та не можу намилуватися місцевими краєвидами — лісом, луками, повноводною Ворсклою, не можу надихатися тамтешнім чистим цілющим повітрям. Нещодавно з друзями в черговий раз вирішила відпочити на березі Ворскли. Зізнаюся чесно, що перед відпочинком в наших душах був деякий страх. Адже ми знали, що місцевість, де ми планували влаштувати пікнік, належить до території регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський». Із публікацій в місцевій пресі та від жителів Сокілки я отримала чималу кількість неоднозначної інформації щодо самого парку та його керівника Віктора Попельнюха. Говорили й писали про те, що нібито цей посадовець і з води людей проганяє, і вудочки у них забирає, і взагалі — ледве не рекетом займається. З цими думками і сумнівами ми з друзями все ж зважилися виїхати на пікнік та стати на заповідний берег Ворскли. Поставили палатки, облаштувались. Відпочиваємо, загоряємо день, ночуємо. Наступного дня до нас підпливли на човні кілька чоловіків, одягнутих у камуфляжний одяг. Як стало зрозуміло через кілька хвилин, то були співробітники РЛП «Нижньоворсклянський» на чолі із «страшним» Попельнюхом. Зізнаюся чесно, уявляла цього чоловіка дещо по-іншому, — як такого собі підстаркуватого професора-зануду. А тут побачила зовсім молодого, симпатичного чоловіка з імпозантною борідкою. Почалася розмова. Директор РЛП «Нижньоворсклянський» говорив гарною, навіть вишуканою українською мовою, спокійним, виваженим тоном. Не було й натяку на хамство та грубість, про які нас попереджали, Поговоривши, попередивши відпочиваючих про необхідність дотримання правил відпочинку, інспектори парку попливли собі далі. Ніякої плати, тим більше штрафів, у нас не брали. Побачене й почуте на березі Ворскли різко контрастувало з тими небилицями, які розповсюджуються районом щодо Віктора Попельнюха та його підлеглих. Заінтригована цим, я почала детальніше розпитувати в місцевих жителів про конфліктні ситуації, нібито пов’язані з директором РЛП «Нижньоворсклянський». Зокрема, говорила й з депутатом районної ради, жителькою Лівобережної Сокілки Тетяною Закупрою. Адже вона в свій час скаржилась, що Попельнюх не дає можливості купатися в річці навіть місцевим дітям. І так нічого й не вияснила. Нібито то були не сокільські діти, а василевські чи й взагалі — полтавські. Про зміст та подробиці конфлікту нічого дізнатися зовсім не вдалося. Та й чи був він той конфлікт насправді? А деякі із скаржників, як стало відомо самі є фігурантами кримінальних справ. Тут зазначу, що мова йде не про шанованого в окрузі депутата Закупру, а про інших людей. Особисто в мене склалося враження, що Віктор Попельнюх є людиною на своєму місці. Саме такі самовіддані і по-хорошому амбітні люди в змозі зберегти довкілля для громади. А його опоненти нехай краще придивляться до себе, проаналізують свої вчинки. І звернуть увагу на всі ті незаконні забудови на берегах водойм, на справжніх чужинців, які окуповують Кобеляцький район.

Подобається    0