Частина заробітчан із Нових Санжар повертаються з Польщі вже через місяць

Новосанжарець Юрій уже півроку працює в Польщі. Спочатку на будівництві у Варшаві, зараз — на іншому об’єкті, у місті Свиноустьє. У розмові з журналістом розповідає про ставлення поляків до українців, різницю між життям у нас і в сусідніх країнах і відповідає на ключове питання: чи варто їхати на заробітки до поляків?

Поляки — народ контрастів. Багато читають. Це помітно у метро, у громадському транспорті, у парках на вулиці. Але і багато п’ють. Можуть почати пити пиво вже на роботі. Також п’ють багато енергетиків. Низька організація праці та безвідповідальність — характерна риса. Багато з них мають собак, вигулюють їх у парках, але прибирають за ними не завжди.

Дороги у Польщі ідеальні. У багатьох місцях над трасами встановлені вітряки на три лопаті, які акумулюють енергію. Навіть у селах на вулицях чисто і гарно. Хоча поляки, які жили з нами у хостелі, ніколи після себе не прибирали. Квиток у громадському транспорті розрахований на 90 хвилин. Компостуєш його і можеш їздити громадським транспортом півтори години — з пересадками, на різному виді транспорту. Про колишню радянську владу нагадує сіра архітектура у містах. Лишились і деякі пам’ятники. У Гданську бачив пам’ятник загиблим за соціалізм, у столиці — пам’ятник варшавському повстанню.

Різниця у достатку не надто помітна. Але машини у поляків набагато якісніші. Там за 500 доларів можна купити хороший автомобіль. Багато німецьких, американських авто, також на вулицях чимало важких мотоциклів. Житло, як і у нас, досить дороге. Тому деякі подружні пари, як і заробітчани з України, живуть у хостелах. Ціни на продукти не набагато вищі, ніж в Україні. Але набагато дорожчі комп’ютери, телефони, дорога також сфера послуг. Підстригтися коштує 20 злотих — 120 гривень на наші.

Українців селять у гаражах. Хто їде на заробітки уперше — не знає, на що звертати увагу. Фірми, які набирають людей, як правило, обіцяють одне, а на місці виходить інше. Кілька разів до мене звертались друзі з Полтави з проханням уже в Польщі знайти їм нову роботу. Попередній роботодавець надурив. Бували випадки, коли працівників селили у гаражах.

Про Волинську різню. До українців поляки ставляться переважно нормально. Трапляються і серед них різні. За чотири місяці роботи лише двоє виявляли неприязнь. Один із них розповідав про Волинську різню. Українську мову розуміють, але часто роблять вигляд, що ні. «Не вєм, не вєм» — і все. Спілкуємось із ними англійською або просто жестами. Про події в Україні не розпитують, лише один поляк цікавився, чому не об’єднаємось.

Не люблять росіян і німців. Хоча чимало поляків їздять на заробітки до Німеччини. У інформаційному полі — лише польська мова. Пісні, фільми, телебачення, радіо. Є, щоправда, деякі композиції англійською.

До Польщі є резон їхати, якщо тут заробляєш 1200. Якщо маєш тут зарплату в 4–5 тисяч, то там заробиш не набагато більше, враховуючи, що треба буде заплатити за проживання, плюс витрати на харчування та інше. Можна заробити і 15 тисяч у місяць (на наші), але це складно. Коли у нас долар був по 8, то курс злотого до гривні був 1 до 2. Якщо у нас зарплати були тоді 2000 грн, то у них 4–5 тисяч. За такі гроші ніхто не хотів їхати. Зараз у нас гривня упала і різниця стала суттєвішою. Працюють поляки із 7:00 до 17:00, роблять дві перерви на обід. У вихідні працюють лише українці, які зацікавлені більше заробити.

До Польщі виїхали мільйон українців? Це офіційні цифри? Я думаю, що більше. Багато таких було і з Нових Санжар, хто приїжджав, а за місяць повертався додому. Зараз у Польщу їдуть різні люди і мотивація у них теж різна. Хтось тікає від армії, хтось — від жінки та дітей. Там ніхто не докучає, живуть вільним життям.