Життя повне позитиву
Сьогоднішня моя стаття — своєрідна відповідь тим, хто хоче жити і бачити навколо себе лише позитив.
Озираючись на більшість місцевих звернень громадян, не можливо не погодитись з прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом, коли той наголошував, щоб люди вимагали від місцевих органів влади виконання взятих на себе зобовязань, які в їх компетенції, які вони навіть підтвердили своїми багаточисленними заявками про окремі спроможні громади. І коли місцеві чиновники ігнорують проблеми людей, то тут далеко не київський вітер винен. Хоча іноді місцеве зухвальство є наслідком розколиханої вертикалі й відсутності належного державного контролю. Демократія…
Мені, після вивчення листа Ніли Коцегуб до селищної ради, демонстрації фотографій її сусідки Безталанної та колишньої вчительки-пенсіонерки Віри Новосад з вулиці Шевченка 23, відповіді селищного голови, коментувати щось важко. Поведінка місцевих чиновників, яких обрали люди, котрі своїми податками платять їм зарплату, заправляють пальним їх автомобілі, дають гроші на премії та відпустки, інколи викликає цілу бурю далеко не позитивних емоцій. Ще вчора на виборах ці чиновники ледве не ногою били себе в груди, обіцяючи кожну краплину крові, кожну секунду часу віддавати служінню громаді, а сьогодні у них вже не вистачає часу, щоб прийняти людей, вислухати їх і протім прийняти правильне рішення.
Варто нагадати, що поблизу багатоповерхової будівлі, яка своїм виглядом натякає на один «позитив», нещодавно провели капітальний ремонт ділянки автодороги на суму чи то 400 чи 600 тисяч гривень. Але зробили це, зовсім забувши про такий «дріб’язок»(!) як водовідведення. Усім проживаючим на цій вулиці фактично натякнули на те, що їх будинок побудований нижче рівня дороги і їм його просто треба підняти разом з господарськими будівлями, погребом, де після кожного дощу збирається вода, і вигрібною ямою. Безталанна і інші громадяни намагалися обороняти своє господарство: підвезли щебеню, ґрунту, щоб створити перепону для дощових вод. Але їм заборонили діяти. Чи то щоб не псувати красу селища, чи щоб вода не підмила інших і саму дорогу з витратами на неї? Жінки не придумали кращого виходу з ситуації, як створити у дворі імпровізований бруствер. Але вони розуміють, що ця споруда остаточно не убезпечить їх двори і будинки від дощових і талих вод. А що робити далі — не знають.
То ж сьогодні наша організація хоче привернути увагу всіх чиновників, які давали присягу служити людям, засобів масової інформації, які просто заворожені запахом троянд і не бачать, що відбувається в центрі селища. Крім того, можливо кваліфіковані будівельники і юристи порадять, як вирішити проблему. Одні розкажуть, як людям відстояти свої права, інші — як будувати так, щоб потім не створювати додаткових проблем громадянам. А то схоже на те, що у селищній раді таких фахівців немає. Як інакше можна пояснити той факт, що півмільйона бюджетних гривень успішно освоїли і одночасно додали клопоту людям.
Між тим у Нових Санжарах невдовзі будуть освоювати вже три мільйони гривень. І, судячи з тенденції, може статися так, що й цей грандіозний ремонт вулиць виллється в сльози людей.