Уже чотири школи обходяться без газу
Керівництво відділу освіти говорить про економію дорогоцінних енергоносіїв, а вчителі стверджують, що нарешті нагрілися.
У четвер, 8 листопада, відбулася своєрідна презентація котелень, встановлених у кількох навчальних закладах району. Вони використовують не природний газ, а деревну щепу, тобто, по великому рахунку, відходи з одного із підприємств деревообробної промисловості. Більшість витрат зі встановлення нового обладнання поніс бізнесмен Юрій Терніков. Перейшовши на альтернативний вид палива, навчальні заклади залишають за собою можливість у будь-який момент знову використовувати газ.
Експеримент із переведення кобеляцьких шкіл на обігрів альтернативним видом палива розпочався ще в минулому році. Тоді в котельні міського навчально-виховного комплексу №1 почали використовувати дров’яні пелети. Обладнання для цього власним коштом закупив і встановив власник фабрики «Зоря» Юрій Терніков. Експеримент виявився вдалим. Економія коштів становила близько сорока відсотків. І тому позитивний досвід вирішили запроваджувати і в інших навчальних закладах. Той же Терніков закупив і встановив котли виробництва Коростенського заводу. Вони можуть працювати як на дровах, так і на щепі, котра залишається після обробки деревини. Таке обладнання в Полтавській області використовують для обігріву приміщень у Полтаві, Кременчуці, Чутовому, селі Жовтневе Решетилівського району.
У Кобеляцькому районі станом на початок листопада новим видом палива обігрівають НВК №1, міську школу №2, Світлогірську та Придніпрянську школи, а також школу-інтернат у Кобеляках. На оглядини нової котельні прибули голова Кобеляцької РДА Таміла Шевченко, начальник відділу освіти Наталія Коваль, депутат Полтавської обласної ради Геннадій Коваленко. Екскурсію по НВК №1 для них провів директор закладу Яків Постольник і вже згаданий Юрій Терніков. Юрій Миколайович, розповідаючи про переваги альтернативного виду палива, нагадав, що завдяки нововведенню в районі були створені додатково 20 робочих місць. Але головний результат — економія бюджетних коштів та комфортні умови для навчання дітей і роботи вчителів.
Яків Постольник зазначив:
— Після того, як ми почали обігрівати школу щепою, підійшла до мене вчителька і каже: «Яків Григорович, я вперше за багато років взяла в школу змінне взуття. Я буду ходити по закладу в легеньких туфлях, а не в зимових чоботях». Тому що — тепло. Тому що ми не вимикаємо котельні на вихідні дні.
Термометри, встановлені в будівлях НВК та Світлогірської школи, фіксують у різних приміщеннях від 19 до 25 градусів тепла. Педагоги, які працюють у сільській школі, стверджують, що таких комфортних умов для роботи в зимовий період у них не було ніколи. Директор Алла Ялова розповідає:
— У нас найхолодніше завжди було в учительській. У деякі дні температура опускалася до 5 градусів тепла. Зараз там — дев’ятнадцять. Звичайно, усі дуже задоволені.
Одночасно всі навчальні заклади не відключені від газового опалення. Платитиме відділ освіти підприємцю за подане тепло за показниками спеціальних лічильників.
І Наталія Коваль, і Таміла Шевченко із жалем констатували, що через незрозумілу позицію кобеляцького міського голови Олександра Копельця не вдалося перевести на альтернативне опалення дитсадок «Золотий півник». Чиновник, прикриваючись депутатами, не дав дозволу на суборенду котельні біля дошкільного начального закладу. Таміла Шевченко зазначила:
— Депутатам розповіли небилиці про дим із котелень. У школах щепу використовують кілька днів, а в деяких — тижнів. Ніякого диму немає. Копелець сказав, що якщо в дитсадку буде холодно, то він чимось допоможе. Якщо до мене чи до Наталії Мефодіївни із скаргами на низьку температуру в приміщеннях закладу прийдуть батьки міських діток, ми із чистою совістю відправимо їх до Олександра Олександровича.
Юрій Терніков підтримав:
— Ніяких серйозних аргументів проти запровадження альтернативного опалення міський голова не навів. Просто сказав «Не хочу» і все.
А Геннадій Коваленко запропонував провести екскурсію по школах і для міських депутатів. Можливо, тоді вони змінять свою думку.
Від редакції: а вона у них є, своя думка?