Як я на суддю скаргу писав, а він мені гроші давав
Ви вже не раз читали про те, що мого сина скалічили лікарі. Боротьба за встановлення факту неякісного лікування точиться вже 7 років. Кращі роки мого життя я витратив, щоб безуспішно добиватись дитині компенсації за неякісне лікування. Повинен їздити в суди в Полтаву, Козельщину, Нові Санжари. При цьому винуватці неякісного лікування відчувають себе спокійно, на суди навіть не з’являються. І судді на їх стороні. Вони навіть своєю поведінкою демонструють перед медпрацівниками свою вірнопідданість. Суд тягнеться 4 роки, а прокурорські перевірки 7 років.
Лікарі, щоб виправдатися, знищили медичну документацію. Робили виправлення в журналах. Ось недавно експерт Харківського науково‑дослідного інституту «всього-на-всього» за тисячу чотириста гривень — це гроші, які я заплатив за цю експертизу, визначив, що медпрацівники Кобеляцької ЦРЛ виправили час та число перебування дитини в лікарні.
Як бачите, в нас дітей калічать, сміючись, потім під «наглядом» прокуратури знищують і підробляють документи, а батьки скалічених дітей повинні викидати тисячі гривень для того, щоб довести, що хтось з, так званих, лікарів виправив три букви.
Коли я протягом років писав в газети про зловживання суддів, прокурорів, то це якось «не звучало». Нещодавно громада Кобеляцького району була схвильована виступами судді Володимира Зацеркляного, який теж почав викривати негативні справи, що кояться в Кобеляцькому суді, міліції, прокуратурі. Громада виступ Зацеркляного сприйняла на «ура». Я дивився на нього збоку, як він виступав, і бачив себе. Адже протягом років виступав на різних зібраннях на захист свого сина. Громада й це сприймала «на ура», але реакції не було ніякої. Я передбачав, як закінчаться виступи судді — або його залякають і він затихне, або взагалі звільнять з роботи, адже механізми для цього існують і їх застосовують, коли потрібно. Ці механізми є законні і незаконні.
10 лютого 2010 року я в приміщенні Кобеляцької прокуратури знайомився з матеріалами перевірок по моїх заявах. Прокурор Кобеляцького району Олег Панченко показав мені заяву, набрану на комп’ютері і підписану синьою пастою з прізвищем Андрейко. Ця заява була написана на ім’я прокурора Полтавської області В. Д. Войцишена нібито від мого імені. В ній було написано, що суддя Кобеляцького районного суду Зацеркляний нібито пропонував мені, щоб я пікетував Апеляційний суд Полтавської області, ще пропонував мені за це гроші, а ще відвезти мене на своєму автомобілі в Полтаву для пікетування. Крім цього, в даній заяві було написано, що я нібито прошу порушити відносно В. К. Зацеркляного кримінальну справу за те, що він пропонував мені гроші?!?!
Прокурор Панченко добре знає мій підпис, так як у нього їх не одна сотня на моїх заявах і скаргах. Тому він відразу й визначив, що цю заяву писав не я. Крім того, де ви бачили суддю, який дає гроші? Вони ж їх тільки беруть! Та якби дійсно мені була зроблена така пропозиція, я б не відмовився. Уявіть собі який комфорт — платять гроші та ще й на новенькому автомобілі катають на «шарка» в Полтаву. Та я й сам давно хотів пікетувати Апеляційний суд і обласну прокуратуру, бо там наді мною тривалий час просто знущаються. Питання тут в іншому. Задумайтесь, якщо цю заяву написав не я, то кому це було вигідно? Проти кого повстав суддя Зацеркляний? По-перше, проти своїх же колег-суддів. Ця історія набула розголосу на всю Україну. Законних підстав погасити ініціативу Володимира Зацеркляного майже не було. Тому й виникла потреба виготовити анонімну заяву від громадянина, який давно на всіх пише. Тобто, від мене. Я не знаю, чи пішли такі ж анонімки в інші інстанції, але, як відомо з практики, кваліфіковані анонімники-юристи надсилають свої заяви в різні кабінети. Буде дуже смішно, якщо по цій анонімній заяві вже викликали «на килим» суддю Зацеркляного. Та ще й дали йому прочухана.
У мене є претензії до всіх суддів, в тому числі й до Володимира Зацеркляного. Але, якщо він постав проти системи, то навіщо б я йому заважав. Навпаки, я б його підтримав і дійсно міг би пікетувати Апеляційний суд. Крім цього, я вже знав, що не потрібно на нього писати ніяких скарг і заяв. Його й так будуть знищувати свої ж. Або ж вони помиряться і будь-які скарги залишаться без розгляду.
Підсумки дуже сумні. В черговий раз наші надії на торжество справедливості були знищені. Перемогла торба з шматком сала, хліба та банкою сметани. Я в черговий раз впевнився, що вони, тобто влада, будь-яким способом будуть боротись за свій шматок пирога, використовуючи при цьому брудні методи та наступаючи на горло старому і малому. А люди як мовчали, так і мовчатимуть.
Якщо вже високопосадові особи опустились до того, що пишуть анонімки одне на одного, так що тоді чекати від них нам, простим людям? Яких таких «принципів справедливості» — фальшивих, підроблених?
Суддя Зацеркляний в своїх виступах висловлював невдоволення, говорив про зловживання в міліції. Зокрема, він акцентував увагу на тому, що в райвідділі зникли докази — конфісковані риба та двигун до човна. Також він висловив припущення щодо того, що міліція підкидала деяким громадянам наркотики. Суддя говорив про неправомірні, на його думку, дії голови районного суду Наталії Рожкової та судді Тетяни Тесленко. Ну й де реакція суспільства на виступи судді Зацеркляного? Де партійні, громадські організації, козацькі загони, депутати та поодинокі борці за справедливість? Де ви, люди, чого ви мовчите? Чи ви думаєте, що прийде «фюрер» на білому коні і всіх розсудить?
Я вважаю, що ми повинні провести збори громадян, прийняти відповідні резолюції-звернення. Та коли пішов по інстанціях, мені повідомили, що оренда будинку культури коштує 300 гривень за годину. Мені чомусь не хочеться викидати такі гроші. Тому я звертаюсь до всіх лідерів партійних осередків, громадських організацій — в кого є кошти і бажання, можемо «в складчину» провести збори громадян. Ви платіть, а я буду виступати. Але пам’ятайте, що вам ще до суду «прийдеться», вам теж колись «повернуть» вашу позовну заяву без розгляду. Так що, зважуйте — чи варто брати участь у цьому заході. Може, не треба, може, нехай так і буде? Може, давайте наваримо картоплі, наріжемо сальця, огірочків, вип’ємо по чарці та заспіваємо: «Сте-е-е-е-пом, сте-е-е-епом, сте-е-е-епом!!!»
Мені колись один громадянин розповідав повчальну історію. Цей чоловік тримав в господарстві овець, і при них був баран. Так як овечки дають молоко, то цей громадянин збирався одну з них подоїти. Баран, мабуть, подумав, що до його вівці збираються «загравати», розігнався і з усього духу влупив цього дояра рогами. В результаті чого невдаха «в польоті» вибив двері у хліві, а потім тривалий час лежав у лікарні, де його складали до купи та латали м’які місця на тілі. Як бачите, то був «конкретний» баран, який рішуче відстоював свої права. А в людей чомусь так не виходить.
Лікарі, щоб виправдатися, знищили медичну документацію. Робили виправлення в журналах. Ось недавно експерт Харківського науково‑дослідного інституту «всього-на-всього» за тисячу чотириста гривень — це гроші, які я заплатив за цю експертизу, визначив, що медпрацівники Кобеляцької ЦРЛ виправили час та число перебування дитини в лікарні.
Як бачите, в нас дітей калічать, сміючись, потім під «наглядом» прокуратури знищують і підробляють документи, а батьки скалічених дітей повинні викидати тисячі гривень для того, щоб довести, що хтось з, так званих, лікарів виправив три букви.
Коли я протягом років писав в газети про зловживання суддів, прокурорів, то це якось «не звучало». Нещодавно громада Кобеляцького району була схвильована виступами судді Володимира Зацеркляного, який теж почав викривати негативні справи, що кояться в Кобеляцькому суді, міліції, прокуратурі. Громада виступ Зацеркляного сприйняла на «ура». Я дивився на нього збоку, як він виступав, і бачив себе. Адже протягом років виступав на різних зібраннях на захист свого сина. Громада й це сприймала «на ура», але реакції не було ніякої. Я передбачав, як закінчаться виступи судді — або його залякають і він затихне, або взагалі звільнять з роботи, адже механізми для цього існують і їх застосовують, коли потрібно. Ці механізми є законні і незаконні.
10 лютого 2010 року я в приміщенні Кобеляцької прокуратури знайомився з матеріалами перевірок по моїх заявах. Прокурор Кобеляцького району Олег Панченко показав мені заяву, набрану на комп’ютері і підписану синьою пастою з прізвищем Андрейко. Ця заява була написана на ім’я прокурора Полтавської області В. Д. Войцишена нібито від мого імені. В ній було написано, що суддя Кобеляцького районного суду Зацеркляний нібито пропонував мені, щоб я пікетував Апеляційний суд Полтавської області, ще пропонував мені за це гроші, а ще відвезти мене на своєму автомобілі в Полтаву для пікетування. Крім цього, в даній заяві було написано, що я нібито прошу порушити відносно В. К. Зацеркляного кримінальну справу за те, що він пропонував мені гроші?!?!
Прокурор Панченко добре знає мій підпис, так як у нього їх не одна сотня на моїх заявах і скаргах. Тому він відразу й визначив, що цю заяву писав не я. Крім того, де ви бачили суддю, який дає гроші? Вони ж їх тільки беруть! Та якби дійсно мені була зроблена така пропозиція, я б не відмовився. Уявіть собі який комфорт — платять гроші та ще й на новенькому автомобілі катають на «шарка» в Полтаву. Та я й сам давно хотів пікетувати Апеляційний суд і обласну прокуратуру, бо там наді мною тривалий час просто знущаються. Питання тут в іншому. Задумайтесь, якщо цю заяву написав не я, то кому це було вигідно? Проти кого повстав суддя Зацеркляний? По-перше, проти своїх же колег-суддів. Ця історія набула розголосу на всю Україну. Законних підстав погасити ініціативу Володимира Зацеркляного майже не було. Тому й виникла потреба виготовити анонімну заяву від громадянина, який давно на всіх пише. Тобто, від мене. Я не знаю, чи пішли такі ж анонімки в інші інстанції, але, як відомо з практики, кваліфіковані анонімники-юристи надсилають свої заяви в різні кабінети. Буде дуже смішно, якщо по цій анонімній заяві вже викликали «на килим» суддю Зацеркляного. Та ще й дали йому прочухана.
У мене є претензії до всіх суддів, в тому числі й до Володимира Зацеркляного. Але, якщо він постав проти системи, то навіщо б я йому заважав. Навпаки, я б його підтримав і дійсно міг би пікетувати Апеляційний суд. Крім цього, я вже знав, що не потрібно на нього писати ніяких скарг і заяв. Його й так будуть знищувати свої ж. Або ж вони помиряться і будь-які скарги залишаться без розгляду.
Підсумки дуже сумні. В черговий раз наші надії на торжество справедливості були знищені. Перемогла торба з шматком сала, хліба та банкою сметани. Я в черговий раз впевнився, що вони, тобто влада, будь-яким способом будуть боротись за свій шматок пирога, використовуючи при цьому брудні методи та наступаючи на горло старому і малому. А люди як мовчали, так і мовчатимуть.
Якщо вже високопосадові особи опустились до того, що пишуть анонімки одне на одного, так що тоді чекати від них нам, простим людям? Яких таких «принципів справедливості» — фальшивих, підроблених?
Суддя Зацеркляний в своїх виступах висловлював невдоволення, говорив про зловживання в міліції. Зокрема, він акцентував увагу на тому, що в райвідділі зникли докази — конфісковані риба та двигун до човна. Також він висловив припущення щодо того, що міліція підкидала деяким громадянам наркотики. Суддя говорив про неправомірні, на його думку, дії голови районного суду Наталії Рожкової та судді Тетяни Тесленко. Ну й де реакція суспільства на виступи судді Зацеркляного? Де партійні, громадські організації, козацькі загони, депутати та поодинокі борці за справедливість? Де ви, люди, чого ви мовчите? Чи ви думаєте, що прийде «фюрер» на білому коні і всіх розсудить?
Я вважаю, що ми повинні провести збори громадян, прийняти відповідні резолюції-звернення. Та коли пішов по інстанціях, мені повідомили, що оренда будинку культури коштує 300 гривень за годину. Мені чомусь не хочеться викидати такі гроші. Тому я звертаюсь до всіх лідерів партійних осередків, громадських організацій — в кого є кошти і бажання, можемо «в складчину» провести збори громадян. Ви платіть, а я буду виступати. Але пам’ятайте, що вам ще до суду «прийдеться», вам теж колись «повернуть» вашу позовну заяву без розгляду. Так що, зважуйте — чи варто брати участь у цьому заході. Може, не треба, може, нехай так і буде? Може, давайте наваримо картоплі, наріжемо сальця, огірочків, вип’ємо по чарці та заспіваємо: «Сте-е-е-е-пом, сте-е-е-епом, сте-е-е-епом!!!»
Мені колись один громадянин розповідав повчальну історію. Цей чоловік тримав в господарстві овець, і при них був баран. Так як овечки дають молоко, то цей громадянин збирався одну з них подоїти. Баран, мабуть, подумав, що до його вівці збираються «загравати», розігнався і з усього духу влупив цього дояра рогами. В результаті чого невдаха «в польоті» вибив двері у хліві, а потім тривалий час лежав у лікарні, де його складали до купи та латали м’які місця на тілі. Як бачите, то був «конкретний» баран, який рішуче відстоював свої права. А в людей чомусь так не виходить.
26 лютого 2010, 14:14 | Кобеляки |
Додати коментар