Тоді, доцю, ще й покакай

Одразу хочу вибачитися перед естетами, яким заголовок редакційної видасться занадто грубим і натуралістичним. Але його «підкинуло» саме наше життя, в котрому нині більше грубого і цинічного, аніж світлого і витонченого.
Нещодавно став випадковим свідком розмови в кабінеті кобеляцького міського голови Олександра Ісипа. До нього якраз завітала одна із жительок райцентру. Завітала із скаргою на неподобства, які відбуваються в Кобеляках у вечірній та нічний час. За словами жінки, в період з 21‑ї години вечора і до глупої ночі на вулицях райцентру господарями стають підлітки. І ведуть вони себе далеко не зразково.
Жінка розповіла міському голові про один епізод із нічного життя. Живе оповідачка по вулиці Дніпропетровській, неподалік від єдиної в місті дискотеки. Звичайно ж, ввечері вихідних днів там збирається дуже багато молоді. І далеко не завжди стан тієї молоді є адекватним. І справа не лише в алкоголі та наркотиках. Молодь не лише танцює, вона виходить на вулицю, палить цигарки, п’є пиво і… І, звиняйте, ходить у туалет. Далеко не завжди це той офіційний туалет, який збудував власник дискотеки. Якщо на вулиці не надто тріскучий мороз, то частина молодих людей стають і сідають під сусідськими парканами. І от…
Вечір. Кобеляки. В своєму дворі біля паркану стоять дядько і тітка. В цей час із приміщення дискотеки прожогом вибігає молода (напевне, й гарна) дівчина і всідається з протилежного боку паркану. Дядько каже: «Дитятко, що ж ти робиш! Ти ж мені чуть на ноги не пісяєш!»
— Що хочу, те й роблю. Ти знаєш, хто в мене папа?
— А, так ти у нас крута? У тебе папа начальник. Ну тоді, доцю, ще й покакай. Тобі можна.
Ось така історія із життя. Жінка, яка її розповіла, просила і вимагала від міського голови, щоб він закрив дискотеку. Ісип, звичайно, не погоджувався. Адже припинити роботу одного закладу — це не означає вирішити проблему. Та й молоді потрібно десь збиратись і вихлюпувати свою енергію. Просто контроль над цим «вихлюпуванням» потрібен.
Мені ж, як журналісту, дуже закортіло дізнатись, хто ж є батьками тієї сміливої і незакомплексованої дівчинки. І перевірити, чи й насправді вони такі круті? Це ж, напевне, вони з дітьми своїми в силу «крутизни» «оте» прямо в себе на столі роблять? А що? Поїли — по…ли, поїли — по…ли. Вони ж «круті».

Подобається    0