Як гості з Італії та Одеси під Кобеляками порядок наводили

Цю історію розповів Юрій Срібний, житель Кобеляк, який протягом десятків років опікується збереженням довкілля в райцентрі.

Бабенкова яма, Слинькова та Максютина криниці, садок Кувалдіна, оглядові майданчики біля повороту на село Лебедине — це далеко не повний перелік мальовничих місць, якими опікується Юрій Срібний. Кілька тижнів тому для нашої газети Юрій Федосійович розповів про проблеми, які доводиться вирішувати самотужки. Головна із них — матеріальна. Адже догляд за кожним місцем відпочинку, за кожним унікальним природнім об’єктом потребує постійних капіталовкладень. І не приносить при цьому жодних дивідендів, окрім морального задоволення.

Так, у середині літа виникла нагальна необхідність викосити карантинні та інші бур’яни, полагодити понівечені не надто совісними відпочивальниками лавочки і мангали.

Юрій Срібний постійно вкладає в цю роботу власні кошти. Але вони не безкінечні. От Юрій Федосійович через газету і звернувся до небайдужих земляків із проханням надати посильну допомогу. І його заклик був почутий.

На початку цього тижня Юрій Срібний знову завітав до редакції і розповів:

— Знайшлися люди, які відгукнулися на моє прохання. Саша Колодочка виділив кошти для придбання бензину, щоб можна було заправити мотокоси. Олег Пищита із Підгори сам сів за кермо трактора і добряче потрудився. Я навіть дивувався його настирливості, із якою він боровся з хащами бур’янів. Сергій Жук постійно допомагає. Не залишився осторонь Сергій Миколайович і зараз. По першому ж проханню аж із Жуків приїхав потужний трактор і передискував міжряддя в саду Кувалдіна.

— Дехто із людей просто прийшов і попрацював руками. Не обійшлося і без дещо екзотичних помічників. Так, на суботниках,  організованих Срібним, працювали гості з Києва, Одеси та Італії. Щоправда, Мирослава Кувалдіна та його дружину Лілію важко назвати гостями Кобеляк. Вони хоча й живуть та працюють у Києві, але є для кобелячан своїми. Людмила Лаврик приїхала в Кобеляки у відпустку аж з Італії, де працює багато років. Вона теж взяла в руки традиційні селянські граблі і добре потрудилася на суботнику. Поряд працювали гості з Одеси, які випадково дізналися про захід.

А місцеві жительки-пенсіонерки, яким уже важко на рівних працювати із молодими, розважали ентузіастів піснями. А потім охоче фотографувалися на добру пам’ять.