«Літератору» вже дев’ять

Минулого тижня члени громадської організації відзначили чергову річницю її заснування.

1 лютого в Кобеляцькій центральній бібліотеці зібралися місцеві письменники, аби підсумувати проведену роботу за минулий рік. Ця дата є символічною. Адже в цей день дев’ять років тому була створена громадська організація «Літератор».

Як розповів голова «Літератора» Леонід Митько, протягом 2019‑го були надруковані 20 книг, авторами яких є члени організації.

— Передовиками стали відразу кілька письменників, — говорить Митько. — Світ побачили три книги кобелячанина Івана Ярещенка: «На батьківській ниві», «З любов’ю до людей і до землі», «На варті земельних ресурсів». Це і поезія, і проза. У першій Іван Степанович розповідає про свою родину і рідний край. Сам автор — із Глобинського району, хутір Руда. У Кобеляки приїхав працювати за направленням землевпорядником. Згодом дослужився до керівника земельного управління. Тому одну зі своїх робіт присвятив професійній діяльності. Із книги можна дізнатися про перші кроки земельної реформи.

Три книги в минулому році видав Олександр Черкаський із Дашківки. Вони називаються «Палата № 6», «Магія чорної кішки», «Залізний кінь». У основному автор пише гумористичну поезію. Надзвичайно цікавими є твори для дітей. У 2019‑му в Полтаві була видана антологія дитячої літератури, куди включені вірші Черкаського. За високий рівень написання його відзначили грамотою Полтавської обласної ради. Письменник є членом обласної спілки літераторів. До речі, Олександр Олексійович має у своїй добірці 6 книг, написані за останні два роки.

— Обласні колеги високо оцінили і поезію Михайла Лисака із Жуків, — продовжує голова «Літератора». — Його теж нагородили грамотою облради. У 2019‑му світ побачила збірка Лисака «Мелодія душі».
Не дивлячись на солідний вік, активно друкується житель Солошиного Михайло Задорожній. Він презентував місцевим письменникам збірку віршів «Спадщина». Крім того, була перевидана краєзнавча книга «Наше Солошине», написана в співавторстві із учителем місцевої школи Вірою Свириденко. До цього Михайло Задорожній випустив збірку «Над Дніпром, над степом».

— Справжнім відкриттям для шанувальників поетичного слова стала Марина Хорольська з Придніпрянського, — зізнався Леонід Митько. — Вона підготувала в минулому році збірку «Я вчуся розрізняти кольори». Своїми віршами поетеса «зриває» соціальні мережі. Кожен її твір користувачі відмічають сотнями лайків і пишуть схвальні коментарі.

Також у 2019‑му книги випустили: Валентина Наріжна з Лівобережної Сокілки «На березі священної ріки». Художник і різьбяр по дереву чорбівчанин Григорій Мокрий «Дорога додому». Його вірші, покладені на музику, виконує артистка Тетяна Садохіна. Кобелячанка Юлія Зірка написала роман і збірку віршів «Сквозь терни к звездам», Надія Кравченко — «Сміюсь і плачу», Валентин Посохов — «Моє тире», Леонід Митько — «Мої сучасники», Віталій Чепіжний — «Вже все давно написано про все», Микола Бобрун — «Спогади будівельника». Посмертно вийшла книга на російській мові автора Юрія Ємільянова «Моя Украина». Кілька книг передані до видавництва для друку. Зокрема, серед них є праця про історію села Орлик, що має назву «Орлик і орляни». Книгу підготував Віталій Глинський у співавторстві з односельцями. Праця об’ємна, до 400 сторінок.

— Безумовно, для написання, упорядкування, оформлення і видання кожної з цих книг витрачено багато зусиль, — каже Леонід Митько. — Через брак коштів, вони вийшли невеликими тиражами. Та все ж із роботами місцевих літераторів можуть познайомитися всі бажаючі. Більшість книг знаходяться в районній бібліотеці.

Та члени громадської організації не лише книги видавали в 2019‑му. За минулий рік відбулися презентації 8 книг. «Літератори» провели творчі зустрічі в Решетилівці, Кобеляцькому центрі зайнятості, реабілітаційному центрі, Бродщині, Василівці, Полтавській обласній бібліотеці, де презентували свої книги, обласному центрі виховання учнівської молоді, приймали колег по перу з Решетилівки, столичних письменників Ірен Роздобудько та Івана Андрусяка.

2020‑й буде ювілейним у житті «Літератора». Тому попереду в громадської організації ще багато планів.