Для чорбівського приблуди знайшли господаря

Наприкінці минулого тижня на сторінці «ЕХО» у Фейсбуці було розміщене повідомлення про те, що до однієї з жительок села Чорбівка в двір прийшов собака. І бабуся з того часу втратила спокій. Вбивати тварину вона не хоче, а що з нею робити — не знає. Але не минуло й тижня, як нещасна тварина отримала нового, сподіваємося дбайливого, господаря.

Вранці 27 травня на редакційний мобільний телефон подзвонив житель Чорбівки Іван Кирдан. Чоловік повідомив, що до його сусідки у двір приблудився пес. Він поїв курячі яйця, гарчить і гавкає на людей.

Кирдан пояснив, чому телефонує саме в редакцію. Він сказав:

— У вас були статті про те, що в Сухинівці є притулок для бездомних тварин. І про волонтерів ви писали. От я й подумав, що допоможете знайти хазяїна для приблуди. Жінка, у якої він непрохано оселився, має поважний вік. Бити чи, тим більше, вбивати тваринку в нас ні в кого рука не піднімається. А собака ж нібито хороший, породистий. Мені на якогось бульдога схожий.

Ми одразу повідомили про подію чорбівського сільського голову Любов Васюту. Вона відреагувала:

— Могли б і мені подзвонити. Є ж у людей і мій номер. Та нічого, займемося цим питанням.

Ми домовилися, що Любов Іванівна сфотографує собаку і надішле фото в редакцію для того, щоб ми його розповсюдили через соцмережі і таким чином, можливо, знайшли людей, які загубили собаку. Домовилися і про те, що оприлюднимо телефон сільського голови, яка буде відповідати на запитання щодо пса.

Фото ми отримали оперативно. Знавці собак, подивившись на нього, визначили, що, швидше за все, у двір до чорбівської пенсіонерки прийшов собака породи американський стаффордширський тер’єр. Можливо, не чистокровний.

Потрібно відзначити, що через ЗМІ до людей частенько доноситься інформація, що стаффордширські тер’єри, або амстафи, як їх часто називають, є небезпечною породою собак через свій бійцівський темперамент. Інколи їх навіть нарікають такими собі собаками-убивцями. Хоча самі власники амстафів у один голос стверджують, що тварини цієї поради є дуже лагідними, спокійними і легко піддаються дресурі. І якщо якийсь із стаффордширів і виявляє агресію до людей, то це більше свідчить про недоліки виховання собаки.

А Любов Васюта вже через кілька годин після появи інформації про чорбівського «приблуду» повідомила, що в село приїжджали двоє хлопців, які хотіли взяти собі собаку. Але вона їх до себе не підпустила. Собака загрозливо гарчала і молодики не зважилися до неї підходити.

Уже в суботу, 30 травня, Любов Васюта знову зателефонувала.

Вона розповіла:

— Забрали собаку. Приїхав чоловік і взяв. Собака на той момент уже освоїлася і на людей не кидалася. Чоловік той сам кобеляцький, а живе в Полтаві. Пообіцяв прислати фото із нового місця проживання нашої «приблуди». Адже собака виявилася «дівчинкою». Казав, що то стаффордширський тер’єр. А взагалі дзвінків до мене після публікації було мільйон. Дзвонили і з Полтави, і з Києва. Дзвонили і звичайні люди, і волонтери, які піклуються про бездомних тварин. Одні аж наказували нікому, окрім них, не віддавати. А я їм кажу: «Та не будемо ми вас чекати, приїде нормальна людина, піде до неї собака, то й віддамо».

Про те, як стаффордширський тер’єр опинився в Чорбівці, зараз можна лише здогадуватися. Більш вірогідним є припущення про те, що собаку завезли до чорбівських лісів і покинули нерадиві власники, які не потрудилися навіть «викинути» оголошення в соцмережі і віддати комусь тварину, за якою не здатні доглянути.

 

А в Європі за таке — штрафи, штрафи і ще раз штрафи

Користуючись приводом, ми вирішили «освіжити» у своїй і наших читачів пам’яті інформацію про те, які обов’язки виникають у громадян, котрі вирішили завезти собі собаку чи кота в Європі, США чи Канаді. Там, як відомо, просто взяти в сусіда і поселити в себе цуценя чи кошеня неможливо. Точніше, можливо, але в разі, коли спеціальні служби про це дізнаються, недисциплінованому громадянину доведеться заплатити серйозний штраф.

Як основне джерело інформації редакція взяла публікацію під назвою «Як європейці заводять собі тварин», розміщену  на інтернет-ресурсі «Платформа розвитку міст». І ось, що там пишуть.

У Європі, США, Канаді, Японії і багатьох інших країнах не існує «пташиних ринків». Там немає такого, щоб можна було б піти на ринок, вибрати собі цуценя і купити його з рук у руки. У більшості країн законодавчо заборонена комерційна торгівля тваринами, у тому числі продаж собак і котів через зоомагазини.

Тварин можна тільки придбати в притулках (зайшовши до них на сайт і попередньо обравши якусь тварину), або в офіційних розплідників тварин (вони отримують патент або ліцензію на цей вид діяльності і контролюються державними органами на предмет порушення природоохоронного законодавства).
Як тільки ви стали щасливим володарем чотириногого друга, вам необхідно його зареєструвати. Відсутність реєстрації — штраф від 100 до 3000 доларів (США), у Європі — від 100 до 5000 євро (у залежності від типу тварини). Для прикладу, в Торонто (Канада) за незареєстровану в термін собаку стягується штраф 240 доларів. У разі несплати штрафу, власника викликають до суду, і, відповідно до закону, максимальний штраф може досягати 5 тисяч доларів.

Крім реєстрації тварини, необхідно внести якусь плату за неї. В Україні цю плату б назвали податком на тварин. Щоб не плутатися в податковому законодавстві, така плата йде під приводом муніципального збору.
Так, у США і Канаді ця плата називається ліцензією. У Чикаго, наприклад, прописано так: міський ліцензійний збір на тварин видається за право і привілей володіти собакою, за винятком випадків, коли собака перебуває у ветеринарному шпиталі, зоомагазині, муніципальному пункті перетримки (розпліднику) або притулку Товариства захисту тварин.

У деяких країнах Європи ця плата називається податком, у деяких — ліцензією на володіння. Але суть одна — щорічний збір коштів з власників тварин за володіння цими тваринами.

Вартість податків, які необхідно щорічно платити за право утримувати собаку, в різних державах коливається від 600 до 4500 гривень, у їх національній валюті, звичайно.

У країнах США і Європи безумовне право контролю виконання законодавства у сфері поводження з тваринами мають тільки поліцейські.

На практиці це виглядає так:

Німеччина. На вулиці поліцейські підійшли до власника собаки і зажадали пред’явити жетон на володіння. Оскільки такого жетона не виявилося, але була проведена реєстрація і наявність оплати ліцензії за володіння собакою (у них є вхід у базу даних щодо надходжень оплат за володіння твариною). Якщо господар тварини не відзначений як такий, що сплатив ліцензію на володіння твариною, то вважається, що така тварина не має господаря і підлягає вилову.

Ось такі справи. Це в Україні нещасних тварин безвідповідально заводять, а потім топлять у річках, відрах і тазиках, вивозять у ліси чи поля. У так званих цивілізованих державах таку можливість виключають ще в період придбання тварини. Ну, а якщо упіймають на вбивстві тварини, то одним величезним штрафом справа не закінчиться. У тюрму доведеться сідати.

Подобається    0