Як вільховатських селян без землі та урожаю залишили
Днями в селі Вільховатка Кобеляцького району була розіграна класична для сьогоднішньої України трагікомедія з елементами виборчого фарсу. Учасниками дійства стали сотні місцевих жителів, пара десятків чиновників та депутатів, поліцейські й поки що невстановлені рейдери.
Рейдерство — це явище, яке давно стало невід’ємною частиною суспільного життя сучасної України. Рейдери — це люди, які захоплюють чужий бізнес під псевдозаконними приводами. В Україні найбільш популярним різновидом рейдерства є захоплення землі або цілого аграрного підприємства.
Далі — цитата із статті юриста Ірини Столярчук.
— Аграрний бізнес відзначений особливою увагою рейдерів через свою прибутковість, швидку окупність та невисоку обізнаність людей, які звикли працювати із землею, з юридичними тонкощами ефективної протидії рейдерам, особливо на перших етапах захоплення. Якщо в інших сферах бізнесу можна швидко і більш-менш безболісно перевести всі активи на іншу підконтрольну компанію, то в агробізнесі земельний банк, що складається з окремих договорів оренди землі, залишається за підприємством. З огляду на зазначене, зростає потреба відновлення контролю над бізнесом та його активами. Якщо за лічені тижні підприємству необхідно зібрати врожай, то актуальність швидкого та ефективного вирішення проблеми зростає в геометричній прогресії.
Жителі Кобеляцького району безумовно чули про таке явище. Але «в живу» більшість із місцевих аграріїв з ним не зустрічалися. Тобто землі в районі різними незаконними чи напівзаконними способами таки захоплювали. Але про рейдерство в його чистому вигляді мова ще не йшла. І от, «крига скресла». Першими жертвами класичного рейдерства стали жителі села Вільховатка. У минулу п’ятницю вони, виїхавши збирати врожай на земельних ділянках, якими користувалися роками, а то й десятиліттями, зіткнулися із незнайомими їм людьми, котрі не пропустили селян до землі. Чужинці представилися охоронниками, найнятими для того, щоб оберігати землю. І ні сільський голова Олександр Скляренко, ні поліцейські, котрих викликали на місце події, нічим селянам не допомогли. Більше того, виявилося, що аграріїв якраз і притягнуть до відповідальності за самовільне захоплення землі.
Зрозумівши, що можуть залишитися не лише без землі, а й без урожаю, селяни «забили на сполох» і почали звертатися як до представників влади вищого рівня, так і до журналістів. Був зроблений дзвінок і до редакції «ЕХО».
Чоловік, який телефонував із «закритого» номера, розповів:
— У нас у Вільховатці орудують рейдери. Біля полів стоять люди із рушницями і не пропускають комбайни. Ми не можемо скосити сою, яку навесні посіяли. Село в шоці. Люди не знають, що робити. У понеділок збираємося на сходку. Приїжджайте, напишіть про те, що у Вільховатці робиться.
Паралельно представники сільської ради описали звернення до голови облради Олександра Біленького, у якому розповіли про суть справи:
— …у селі Вільховатка функціонувало акціонерне товариство «Вільховатське», членами якого були жителі цього населеного пункту і яке було створене під час реорганізації колгоспу «Ленінська правда».
АТ «Вільховатське» рішенням зборів акціонерів у 2005 році було закрите і припинило будь-яку господарську діяльність. Рішенням суду було призначено ліквідатора в особі Ігоря Івановича Гриценка. Ліквідатор за ці роки не ліквідував АТ «Вільховатське», згідно звітності форми 6 ЗЕМ сільради, на 1 січня 2016 року (останній рік подання) земель за акціонерним товариством не числилось.
27 липня 2020 року державним реєстратором Заїченської сільської ради Семенівського району внесені дані про речові права, а саме: постійне користування на землі запасу сільської ради державної власності з порушенням чинного законодавства без розробки землевпорядної документації та всупереч статті 92 ч. 2 Земельного Кодексу України.
На частині цих земель розташовані земельні наділи (соціальна сфера), надані жителям села Вільховатка рішенням сесії сільської ради 2000 року та рішенням дванадцятої сесії 23 скликання Полтавської обласної ради від 30 березня 2000 року. 26 гектар земель запасу було надано під створення СВГ «ЮВАН». Решта земель запасу планувалась на подання на аукціон на здобуття права оренди цих земель для наповнення місцевого бюджету.
Представники Ігоря Гриценка не дають людям збирати врожаї на своїх наділах із залученням приватних охоронних структур і працівників поліції, що викликало вкрай напружену обстановку в нашому населеному пункті.
Прохаємо надати допомогу у вирішенні даного питання і встановити законність дій ліквідатора АТ «Вільховатське» Гриценка Ігоря Івановича та повернути незаконно оформлені землі запасу на користь держави».
Кому болить за врожай, а в кого вибори на часі
У принципі, навіть не маючи особливої юридичної освіти, можна говорити про факт рейдерського захоплення землі у Вільховатці. У один не надто прекрасний для більшості місцевих жителів день двома сотнями землі став користуватися один чоловік – Ігор Гриценко. Швидше за все, навіть не сам Ігор Іванович додумався до такого рішучого кроку. Як правило, у таких випадках за «козлами відпущення», на яких у разі виникнення проблем навішають усі кримінальні гріхи, стоять люди розумніші, при грошах та при зв’язках у владних, у тому числі й правоохоронних, структурах. Хтось із них знайшов у Богом забутому селі Заїченці реєстратора, який, прекрасно розуміючи, що реєструє документ сумнівної законності, таки це зробив. Швидше за все, сума в кілька тисяч доларів США розвіяла усі сумніви сільського реєстратора. Тим більше, що ніякої особливо тяжкої відповідальності для чиновника не настане. Ну заберуть ключ до реєстрів, та й годі. Його б, той ключ, і так би через кілька місяців після виборів та зникнення сільради забрали б.
І в результаті, у одного — право на користування великим земельним масивом, у іншого — долари в кишені, а ще в когось — можливість посіяти і зібрати хоча б один урожай, а з цим і отримати великий прибуток. І навіть якщо вільховатці через суд повернуть землю, то винахідник рейдерської схеми свій прибуток отримати встигне. А як не заберуть, то він взагалі «в шоколаді».
….На сходку, що відбулася поряд із будівлею сільради, прийшли більше сотні місцевих жителів. Для Вільховатки, де проживають близько п’ятисот мешканців, це досить багато. Але це й не дивно. Адже коли в людей забирають не лише землю, а й фактично залишають без врожаю, не даючи його зібрати, звичайні інертність і байдужість зникають.
Прибули на сходку і кілька «віпів», читай — особливо важливих персон місцевого значення. Такої кількості чиновників «із району» та області вільховатці давно не бачили. Певно із часів виборів. Які, до речі», на часі. Були одразу три депутати Полтавської обласної ради — Геннадій Коваленко, Сергій Жук та Микола Андрієнко, голова РДА Дмитро Сироватка разом із заступником, виконуючий обов’язки керівника районного підрозділу Держгеокадастру Юрій Миркало, депутат Кобеляцької районної ради, він же — представник газети «Нова година» Олег Решетило. Дещо пізніше прибув і начальник Кобеляцького райвідділу поліції Євген Биков. Ба, своєю присутністю вільховатців удостоїв навіть кобеляцький міський голова Олександр Копелець.
Цілком можливо, що дехто із наївних вільховатців і до цього часу думає, що така цікавість до рейдерського захоплення їх землі зумовлена виключно актуальністю проблеми. Тоді хотілося б їм нагадати, що через півтора місяці вони підуть на виборчі дільниці, де вибиратимуть собі місцеву владу. І всі присутні «віпи» вчергове будуть балотуватися до рад різних рівнів. У всякому випадку, присутність у Вільховатці кобеляцького міського голови Олександра Копельця в робочий час, коли він має займатися виключно вирішенням питань життєдіяльності міста Кобеляки, нічим іншим, як підготовкою до виборів, пояснити неможливо. Адже ніхто не сумнівається у тому, що Олександр Олександрович буде балотуватися на посаду голови Кобеляцької ОТГ, до складу якої увійде й Вільховатка. А тому для виборчого піару дуже важливо бути на місці такої резонансної події і навіть спробувати зіграти роль героя-рятівника, який вирішує проблеми вільховатців. Хоча будь-якій обізнаній в нюансах законодавства людині відомо, що на даний момент часу роль Копельця у вирішенні вільховатських проблем є ніякою. Від слова — «зовсім». Але ж це відомо людям, обізнаним у законах. А якби в законах були обізнані і жителі Вільховатки, то в них би й проблеми з рейдерським захопленням землі не було б. Так що Копелець, із точки зору виборчого піару, зробив усе правильно. Він був? Був. Переймався? Переймався. Виступав? Виступав. Ну і молодець.
Усі, хто прибув на зібрання вільховатців, отримали змогу виступити. Усі погоджувалися із тим, що місцеві люди стали жертвами рейдерства. При цьому варіанти вирішення проблеми пропонували різні.
Найрадикальнішим був депутат облради Сергій Жук. Він, зі звичною йому прямотою та рішучістю, запропонував:
— Сідайте в комбайн і поїхали косити. Буду із вами. Нехай спробують перешкоджати. Повірте, у такому разі тут одразу будуть усі. І прокуратура, і поліція, і рейдери. І все вирішиться на вашу користь.
Тут потрібно відзначити, що заклик Сергія Миколайовича не знайшов відгуку. І причина не лише в банальному страху самих селян.
Пояснення дав місцевий житель Григорій Курись:
— Комбайн найнятий. Його власник, дізнавшись, що справа спірна і скандальна, не дасть техніку, аби з нею нічого не сталося.
Пропозиція голови РДА Дмитра Сироватки була найменш радикальною. Він пообіцяв, що адміністрація оперативно звернеться в прокуратуру, щоб та розслідувала законність правочину по отриманню Гриценком права на користування землею.
На що селяни резонно зауважили:
— Доки вони розслідуватимуть, висиплеться не лише соя, а й соняшник. А кукурудзу миші чи кабани з’їдять.
Ну, Дмитра Вікторовича важко навіть критикувати. По суті, він є класичним заручником ситуації, коли райдержадміністація, як агонізуючий орган влади, нічого не вирішує в цьому житті. Нічого не вирішує, а посаду комусь займати потрібно. От Сироватку і призначили.
Олександр Копелець запропонував не вступати у фізичне протистяння із рейдерами, а вимагати від правоохоронців, аби ті швиденько «поклали мордою на землю» чужинців-охоронців.
Геннадій Коваленко у своєму виступі запропонував терміново звернутися до керівників обласного управління Нацполіції та прокуратури. І пообіцяв, що сьогодні ж організує таку зустріч.
Микола Андрієнко, зазначивши, що ситуація у Вільховатці є типовою для сьогоднішньої України, сказав:
— Я давно говорив і говорю зараз. У вас є землі колективної власності. Швиденько розберіться самі. І розпаюйте її між собою. У вас ще три роки для цього є. Але не гайте часу, щоб ситуація не повторилася.
Більшість виступів промовців вільховатці вітали оплесками. А ось Євгену Бикову, який прибув на зібрання пізніше, як кажуть, «дісталося на горіхи». Його та його підлеглих обвинувачували у фактичному потуранні рейдерам. Биков та його заступник Сергій Вільховий пояснювали, що в Гриценка та охоронників є хоча б якісь документи на землю, а в селян немає.
Тут не витримав Олег Решетило. Він звернувся до поліцейських:
— Так, у цих рейдерів є папірці на землю. Але вони видані після того, як люди посіяли. У вас є докази того, що люди посіяли незаконно? Немає! То дайте їм зібрати урожай.
Врешті-решт, Биков пообіцяв, що у Вільховатці буде організоване цілодобове чергування працівників поліції. А слідчі намагатимуться якомога швидше розібратися в нюансах скандальної справи. Адже, як відомо, хтось із рейдерів уже написав заяву до поліції про самозахоплення землі жителями Вільховатки.
Звичайно, було б дуже цікаво отримати коментар з уст Ігоря Гриценка, який одномоментно став майже власником двохсот гектарів вільховатської землі. Але його на зібранні не було. Ми спробуємо знайти Ігоря Івановича і надати йому можливість пояснити ситуацію. Хоча, як пояснив уже після виникнення скандальної ситуації сільський голова Олександр Скляренко, Гриценко зараз на контакт не йде.
Епілог
Наступного дня ми зустрілися із вільховатським сільським головою Олександром Скляренком і спілкувалися вже у більш спокійній обстановці.
Він пояснив:
— Я розумію, що людям стороннім, не жителям Вільховатки, важко, навіть неможливо, у вирі пристрастей за годину чи дві розібратися в причинах виникнення такої ситуації. Відповідально заявляю, ні вини самих людей, ні вини місцевої влади в конфлікті немає. Я неодноразово звертався до ліквідатора Ігоря Гриценка із проханням таки ліквідувати АТ «Вільховатське», адже без цього правочину ми не можемо повноправно розпоряджатися землею. Він так нічого і не робив. Примусити його я не можу. Наші люди неодноразово їздили в обласне управління Держгеокадастру для того, щоб отримати документи для подальшого оформлення землі. І всі отримали відмову. Тільки-но ліквідують «Вільховатське», ми оперативно роздамо землі колективної власності нашим людям. Земель тих небагато, кілька десятків гектарів, але для вільховатців вони зайвими не будуть.
Скляренко також повідомив, що вже був на прийомі в керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Лариси Коби. За його словами, вона однозначно заявила, що землю на Гриценка оформили із порушеннями законодавства і прокуратура займеться цією справою. Щодо збирання врожаю, то, як відзначив Скляренко, Лариса Коба не менш однозначно дала зрозуміти, що люди зроблять це безперешкодно.
