Копелець — «на коні»?
Зараз уже можна стверджувати, що перший раунд виборчих перегонів виграли кобеляцький міський голова Олександр Копелець та екс-голова Бутенківської громади Микола Скрильник. Але попереду в названих керівників ще й другий раунд. Ні, мова йде не про якийсь там другий тур. Другого туру голосування не буде, адже це не передбачено діючим законодавством. Але що Копельцеві, що Скрильнику доведеться добряче поборотися за «уми і серця» тепер уже не пересічних виборців, а цілих депутатів.
У принципі, місцеві вибори в Кобеляках та інших населених пунктах уже Полтавського району закінчилися прогнозованим результатом. У нашому регіоні, як і в цілому по Україні, виборці вирішили не міняти коней на переправі і довірили право керувати громадами діючим керівникам. Сусідня Новосанжарщина, де Інна Коба програла вибори Геннадію Супруну, є швидше виключенням із загального правила. Окрім того, потрібно врахувати, що Супрун, як і Коба, був діючим чиновником, тобто про зміну обличч у владі не йдеться і в Нових Санжарах. От у Драбинівці та Нехворощі, там дійсно до влади прийшли нові керівники.
Уже після виборів один із місцевих підприємців показав результати опитування, яке проводив із власної ініціативи.
Він пояснив:
— Я задавав прямі запитання своїм клієнтам, за кого вони проголосують на місцевих виборах. Питав лише про кандидатів на посаду голови. Результат не оприлюднював. У тому числі, і через «ЕХО», щоб ніхто не назвав це якоюсь маніпуляцією. А зараз уже можу показати результати свого опитування.
Згідно із результатами опитування, Олександр Копелець набирав 35 відсотків голосів, Василь Кіптілий — 18, Анатолій Шкарбан — 16. Таміла Шевченко — взагалі один відсоток. Результат справжніх виборів виявився схожим. Єдине виключення — Таміла Шевченко, за яку проголосували набагато більше виборців, аніж у анонімному опитуванні. Для порівняння — реальні результати у відсотках: Копелець — 31,7, Кіптілий — 27,3, Шкарбан — 19,7, Шевченко — 15,3, Няйко — 4,5, Ковач — майже відсоток.
Щодо Білицької громади, то ніхто опитування не проводив. Але доводилося чути не від одного і не від двох жителів Бутенківської ОТГ:
— Ми голосуватимемо за Скрильника. Навіть знаючи про його недоліки. Він громаду створив, отже має право керувати.
Між іншим, так говорили і деякі люди, котрих важко запідозрити в якихось симпатіях до Миколи Володимировича і які на минулих виборах голосували за Павла Гунжеля.
У Біликах такого лідера не було і до виборів. Зрештою, вони, маються на увазі люди, які були в білицькій владі, нічого й не робили для того, аби створити громаду. Тому є і своя справедливість у тому, що вибори виграв бутенківець, а не біличанин.
Що ж, можна говорити про те, що Скрильник, та й Копелець, виграли вибори заслужено і закономірно. А з цим і стали основними претендентами на лідерство в неофіційній редакційній рубриці «Політик року». Причому, у Копельця більше шансів стати отим самим «політиком року». Для цього йому потрібно ще й «домовитися», «обдурити», «приручити», «нагнути» новообраних депутатів. Потрібне слово можна вибирати самому. Звичайно, можна вжити і слова на кшталт «об’єднати», «очолити». Але якось важкувато вважати їх щирими після того, як Олександр Олександрович як тільки не обзивав своїх справжніх і уявних опонентів у боротьбі за владу. А потім ще й примудрився, замаскувавшись під звичайного «Копельця, жителя Жуків», втрутитися у виборчу кампанію в сусідній громаді. І все це робив публічно, через підконтрольний йому єдиному псевдобюлетень «Наше місто». Тому навряд чи міському голові, навіть попри його неординарні здібності маніпулювати людьми, «дружити сім’ями» зі Скрильником, як головою сусідньої громади, та Тамілою Шевченко і Василем Кіптілим, як учорашніми суперниками на виборах.
Але ж «дружити» з кимось таки доведеться. Адже попри той факт, що Копельцеві вдалося «завести» у депутатський корпус міської громади аж дві «своїх» партії, номінально вірнопідданої більшості він серед депутатів не має. А без вірної більшості не буде можливості одноосібно вирішувати і кадрові, і бюджетні, і земельні питання. Можна то й самому або через виконком потрібні рішення приймати. Але тоді в разі якогось порушення можна й «сісти». А кому воно потрібне таке «задоволення»? От коли депутати проголосують — тоді зовсім інша справа. Їх ще ніхто не «посадить». Колективна безвідповідальність називається. І якщо нею, колективною безвідповідальністю, уміти користуватися, то можна «гори звернути» і «грошей хапонути».
Отже, хто ж зайшов у міськраду і на кого може розраховувати Копелець?
Абсолютну лояльність до обраного міського голови, безумовно, продемонструють:
— Депутати від партії «Довіра»: Павло Голтвянський, Ольга Татарко, Василь Фещенко, Андрій Мельник. Усі вони, що головне, є працівниками або міськради, або комунального підприємства «Водоканал Плюс». Сюди додасться ще одне прізвище, адже в депутати прийшов і сам Копелець. Так що вже п’ять «багнетів» у Копельця є.
— Депутати від «Нашого краю»: Олександр Копелець–молодший, Володимир Гречаний, Віктор Фесюра. Тут теж усе буде стовідсотково.
Але ж. 5+3+сам голова = 9 голосів. А потрібно мінімум 14. І бажано, щоб і запас був. Адже люди можуть і хворіти, і помирати.
Тому потрібно мати резерв. Тут міський голова може розраховувати передусім на «Батькіщину» та «Опозиційний блок».
ВО «Батьківщина» в міській раді будуть представляти: Алла Ялова, Ніна Ясинська, Василь Рафальський, Володимир Жуков. Від «Опоблоку» в раду увійшли Микола Попик та Віталій Немудрий. Якщо згадані партії стануть сателітами «Довіри» і «Нашого краю», то голосів у Копельця для створення нехай і хиткої, але більшості, вистачить. Теоретично — це можливо, не дивлячись на те, що Олександр Копелець устиг у своєму бюлетені нахамити і Ясинській.
Окрім того, в раді будуть представлені партії «За майбутнє» — Таміла Шевченко, Олег Решетило, Анатолій Кривуля, Наталія Крайнюк, «Рідне місто» — Анатолій Таранушич, Ігор Проценко, Микола Андрієнко та «Слуга народу» — Василь Кіптілий, Роман Василенко, Тамара Гординська, Марина Ященко та Михайло Брейко.
От цих «нагнути» точно не вдасться. І купити теж. Доведеться домовлятися і йти на компроміс. Як і з ким — питання ще те. Окрім того, хто-хто, а Таранушич, Андрієнко, Шевченко та Решетило дуже добре розуміються на бюджетній та організаційній «кухні» влади. Їх не обдуриш. «Слуги народу», безумовно, такого досвіду не мають. Але мають амбіції і нуль зобов’язань перед міським головою.
Звичайно, Олександр Копелець може зробити «хід конем» і скласти мандат міського голови, промінявши його на депутатство в Полтавській обласній раді, куди він теж пройшов. Але це малоймовірно. А якщо це станеться, то кобелячан очікують нові вибори.
Про перспективи Миколи Скрильника, який ще не зрозуміло, чи «на коні», чи «у вогні», поговоримо в наступному номері.