Чи помре футбол без «Колоса»?
У цьому номері газети надруковані дві статті, так чи інакше пов’язані з діяльністю фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Ще кілька років тому ця, формально, громадська організація, у якій працювали люди далеко не на громадських засадах, фактично курувала весь сільський спорт на теренах таких районів, як Кобеляцький, Новосанжарський, Царичанський.
Зараз, після проведення адміністративно-територіальної реформи, райони різко «укрупнили», а ті, що залишилися, такі як Полтавський, Кременчуцький, Дніпровський, мають якийсь незрозумілий, «підвішений» статус. Тобто є райони, у них якесь майно, є депутати і штатні працівники, але немає… Немає головного — грошей. А якщо немає в структурі фінансів, то її функції фактично зводяться до викання певних ритуалів. Ну там — із днем народження когось поздоровити, стрічечку якусь перерізати. Хоча й приводів перерізати що-небудь вже практично немає. Нічого ж не відкривають. Ну хіба траурні стрічки перерізати в знак закриття якогось ФАПу чи клубу. Ви вже вибачте за цинізм, але в цю печальну пісню інших слів не вставиш.
І от, після зникнення колишніх районів вияснилося, що фінансувати діяльність добровільного товариства «Колос» нікому. І в результаті, ніхто на громадських засадах розвивати фізкультуру і спорт особливим бажанням не горить. Так що, швидше за все, товариство «Колос» припиняє своє існування. У всякому разі, такий висновок напрошується після побіжного аналізу ситуації, що склалася в Царичанці та Кобеляках. Нові Санжари, найімовірніше, — на підході.
Що ж буде далі? Хто футбол у громадах розвиватиме? Чи, можливо, він взагалі помре, як увесь фізкультурний рух.
Не помре. Адже в більшості сіл і до цього якось утримували футбольні команди. Спонсори, із числа бізнесменів-аграріїв, які бажають потішити власне самолюбство, утримуючи футбольну команду, як показує практика, знаходяться.
Так, кілька чиновників втратять роботу. Але хіба тільки вони? Набагато гірше, коли фельдшери в селах без роботи і зарплати залишаються. Вони, сільські медики, для життя громади набагато важливіші.
Так що робити трагедію із факту зникнення фізкультурного товариства було б зайвою драматизацією ситуації. Але…
Але ж, «Колос» — це перша ластівочка. Далі підуть «під ніж» регіональні парки, такі як «Нижньоворсклянський», клуби, у які недавно «вбехували» десятки мільйонів гривень, і так далі, і тому подібне. А за ними «підуть» і цілі села.
Адже «села нема» не без сільради, клубу чи навіть школи. Села немає — без роботи.
І от, найближчі кілька років стануть своєрідним тестом на профпридатність, а то й елементарну адекватність для місцевої влади.
Поки що всі ці люди, які керували і керують громадами, демонстрували виключно дві свої чесноти — уміння вигравати вибори і витрачати бюджетні гроші. Але невпинно наближається той момент, і він не за такими вже й далекими горами, коли витрачати буде нічого. Наповнення власного бюджету хіба що на зарплату «лідерам» вистачатиме.
Постійні читачі «ЕХО», напевне, звернули увагу на те, що в наших символічних номінаціях, у яких ми відзначаємо того чи іншого земляка, котрий відзначився в тій чи іншій іпостасі, немає розділу «Господарник року». Політик року є, скандал року є, проект року навіть є. А господарника немає. Сподіваємось, що буде. Адже в подальшому «на коні» буде той керівник і та громада, хто першим чи першими навчаться гроші заробляти, а не витрачати.
…Колись був у Данії. Знайомився із життям тамтешньої громади. Там при мільярдному бюджеті фізкультурникам і культармійцям грошей тільки на каву і чай дають. А громади аеродроми будують. І на цьому гроші заробляють.
…Так то ж у Данії. А ми… А ми продовжуємо, вибачте за прямоту, мавпам із голою «ж..ю» губи фарбувати.