Захищати права своїх виборців — то обов’язок депутата, а не корупція

У номері тижневика «ЕХО» від 21 січня ц. р. надрукована стаття кореспондента газети Олександра Діденка «Два місяці без води, або Чому Драбинівка відмовилась від грошей газонафтової компанії».

О. Діденко в статті кілька разів спотворив моє прізвище: я — Остапченко, а не Остапенко. І навіть неправильно написав посаду колеги — журналістки Людмили Стельмах (Кучеренко), назвавши її представником правозахисної ГО «Полтавський медіаклуб», у той час, як вона є її президентом.

З одного боку добре, що газета приділила увагу актуальній для жителів с.Крута Балка темі відсутності води внаслідок поломки артезіанської свердловини. З іншого — я обурена тим, що в статті драбинівський сільський голова Тетяна Лєскова звинуватила мене в корупційному злочині, а редакція газети не перевірила факти, а повірила чиновниці на слово. Тож відповідати за законом доведеться обом.

Ось що сказала Т. Лєскова в коментарі тижневику «ЕХО»: «… звідки Полтавська газонафтова компанія дізналася про те, що в Крутій Балці вийшла з ладу свердловина, можна тільки здогадуватися. Я вважаю, що Ліна Остапенко лобіює свої інте–реси в просуванні компанії».

По-перше, важко збагнути логіку Т. Лєскової: та яка різниця, звідки газовики дізналися про біду крутобалківців, головне, що вони виявили чуйність і запропонували спонсорську допомогу, тобто, просто дарували 250 тис. гривень. Я бачила протокол сходки жителів вул.Набережна від 14 грудня 2020 року, які вирішили просити Т. Лєскову та директора комунгоспу Драбинівської сільради В. Сенченка заключити угоду з СП «Полтавська газонафтова компанія» (ПГНК) на відновлення водопостачання.

Уперше представників ПГНК я побачила на засіданні постійних депутатських комісій сільради 21 грудня. Я як депутат, звісно, зацікавлена в тому, щоб припинилися страждання моїх виборців, які на той час місяць вже були без води. Про яку матеріальну зацікавленість говорить Т. Лєскова? Вона може що завгодно вважати в себе на кухні, але інша справа — засіб масової інформації.

У статті Т. Лєскова стверджує, що відповідно до регламенту роботи сільського голови рішення стосовно надання будь-яких згод приймаються тільки на сесії. Тобто, одноосібно вона не могла вирішити питання щодо прийняття спонсорської допомоги. Утім, буквально через два дні Т. Лєскова без будь-яких засідань комісій і сесій одноособово ухвалила рішення про отримання сільським комунгоспом позики від ТОВ «Чиста криниця» в розмірі 250 тис. грн. Мені й іншим притомним людям важко знайти бодай краплину здорового глузду в тому, що безплатно для громади краще, ніж за гроші…

У статті журналіст пише, що, за словами Т. Лєскової, комунальники мають повернути позичку «Чистій криниці» протягом двох років. Але це теж чергова брехня. На останній сесії директор комунгоспу В. Сенченко сказав, що в договорі цей термін — один рік.