Похоронний вінок на Восьме березня

Похоронний вінок на Восьме березня

Напад на будинок, вибухові пристрої, «братки», кількасоттисячний борг по аліментах, земля і похоронний вінок на паркані. Чим не сюжет для якогось ток-шоу. Усе це відбувається в Кобеляках.

Вранці 8 березня до редакції зателефонував Олексій, житель Кобеляк. Чоловік розповів, що вночі на будинок, у якому він проживає разом з дружиною, старенькою мамою та малолітніми дітьми, був скоєний напад. Обійшлося без жертв і травм. Але Олексій вважає, що напад був лише попередженням. На допомогу поліції ні сам чоловік, ні його дружина не розраховують. Тому звернулися до преси, аби їх історія набула розголосу і цим самим уберегла сім’ю від наступних нападів.

Олексій розповів, що напад на будинок був скоєний о третій ночі. Чоловік вважає, що нападників було кілька. Зловмисники кинули у вікна будинку кілька великих камінців. У результаті, скло було розбите. На щастя, ніхто з людей не постраждав. Окрім того, на подвір’я полетіли петарди. Вони не розірвалися.

Олексій говорить:

— Ось вони лежать посеред двору. Не розірвалися, бо відсиріли.

«На десерт» нападники залишили на паркані похоронний вінок.

І сам Олексій, і його дружина Людмила вважають, що на їх оселю напали інші жителі Кобеляк, котрих вони називають «братками». А найняти їх міг родич колишнього чоловіка Людмили.

У свій час Людмила В. жила в цивільному шлюбі із Сергієм. У 2007 році вони розійшлися. У шлюбі, нехай і цивільному, у них було четверо діток. Із 2007 року колишній чоловік Сергій мав платити аліменти на утримання своїх діток. Але не робив цього. Із того часу борг по аліментах постійно зростав і зараз становить більше двохсот тисяч гривень. Цю суму по рішенню суду має стягнути виконавча служба.

Людмила розповідає:

— Сергій як пив горілку, так і п’є її до цього часу. Але на нього нібито записане якесь майно. Думаю, що то земля в селі Колісниківка. Там хата його мами. Можливо, вона її переписала на сина. А тепер те майно арештоване за рішенням суду. Думаю, що вся оця катавасія затіяна саме через цю землю. Аби я відмовилася від претензій на аліменти, і хату та землю не забрали. Адже спочатку до мене приїжджав родич Сергія і пропонував 10 тисяч гривень, аби я відмовилася від аліментів. Потім до Олексія підходили хлопці, яких у нас у Кобеляках називають «братками». Вони й додому до нас приїжджали. І теж говорили, що потрібно написати заяву у виконавчу службу і відмовитися від претензій. Теж говорили про якусь землю і пропонували 10 тисяч гривень. Я всім відмовила.

Олексій додає:

— Із збитків, у нас розбиті два вікна. Добре, що не постраждали і не злякалися діти. Вони спали. Спала й моя мама, яка живе в цьому ж будинку. Ми викликали поліцію, подзвонивши на 112. Вони приїхали, склали протокол і поїхали.

На допомогу правоохоронних органів подружжя, за їх словами, не дуже сподівається. Адже кілька тижнів вони вже писали заяву за фактом погроз. І після того стався напад.

Людмила розмірковує:

— Ті хлопці, які до нас приїжджали, кажуть, що в них «усе схвачено».Чи то Сергій їх найняв? Та ні, він п’є. Він, напевне, і про землю ту нічого не знає.

 

Що то за власність така таємнича?

На підтвердження своїх слів подружжя надали редакції аудіозаписи розмов із родичем та хлопцями, які до них приїжджали. Під час діалогів дійсно згадується якась земельна ділянка, нібито записана на колишнього чоловіка Людмили і арештована за рішенням суду. Жінці пропонують за 10 тисяч гривень написати якусь заяву у виконавчу службу. Землю за кілька днів переоформлять, і виконавче провадження знову поновиться. Так їй кажуть.

Але Людмила не повірила і зателефонувала в консультаційний центр Нацполіції. Там їй пояснили, що тимчасово відмовитися від претензій неможливо. Якщо провадження припинять, то вже назавжди.

Редакція зв’язалася із людьми, про яких згадує Людмила та її чоловік Олексій. Досить несподівано для нас вони пішли на контакт і погодилися зустрітися та поговорити.

Родич колишнього чоловіка вже знав про напад на будинок Людмили. Він прочитав про це в соцмережах.
Чоловік пояснив:

— Я буду говорити. Але прохання не записувати на відео і не називати імена та прізвища. Я вже бачу в коментарях, що мене намагаються пов’язати із нападом на будинок. Це — неправда. Як тільки Людмила чи хтось інший назвуть прізвище, я одразу подам до суду за наклеп. Що відбувалося насправді? Я розповім. Так, я приїжджав і пропонував 10 тисяч. Це — мої власні гроші. Сергій, колишній чоловік, аліменти не сплатить ніколи. Йому «по барабану». Він ніколи ніде офіційно не працював і не працюватиме. Грошей у нього немає. Напевне, не буде й пенсії, якщо доживе. Ну нарахували йому двісті чи триста тисяч аліментів? Ну і що з того, нехай хоч мільйон нарахують, він не заплатить ні копійки. І Людмила, точніше діти, не отримають взагалі нічого. Я ж пропонував суму, яку можу дати реально. Навіщо це мені? Я хочу, щоб нарешті отримали спокій дві мами — Сергієва і моя. Його мама вже продала у свій час і квартиру, і кімнату, і гараж, які в неї були, аби сплатити аліменти від іншого шлюбу. Вона живе в постійному стресі. Моя мама, сестра Сергія, теж переживає, хворіє. От я й придумав таке рішення. У Людмили та дітей буде хоч щось матеріальне, а у мам — спокій. Щодо нападу… Я ніколи нікому не погрожував. Навіщо мені такий клопіт. Повторюю, просто шукав хоча б якийсь варіант, аби всі заспокоїлися. І не здивуюся, якщо цей напад виявиться інсценізацією.

Інший наш співрозмовник, молодий чоловік, який, за словами Людмили, до неї і Олексія приїжджав і теж пропонував гроші, був менш багатослівний. Дізнавшись про суть розмови, він сказав:

— Я взагалі не розумію, про що йде мова.

Знайшли ми і земельну ділянку в Колісниківці. Точніше — дві. У малесенькому селі на території колишньої Кунівської сільради не так багато належним чином оформлених і внесених у Публічну кадастрову карту України земельних ділянок. Тому пошуки не були довгими.

Є там стара напіврозвалена хата. Її ледве не єдиною матеріальною цінністю є справжня глиняна черепиця на даху.

Є й дві приватизовані земельні ділянки. Вони в основному заросли чагарником. Загальна площа земельних ділянок — 41 «сотка». Оформлені в 2019 році. Але належать вони зовсім не Сергієві, а його мамі. Тому по закону суд не міг їх арештувати за несплату аліментів.

Можливо, на Сергія записана ще якась земля. Але про це нам дізнатися не вдалося. Із самим чоловіком зустрітися і поговорити ми не змогли.

Злощасна хата у Колісниківці

Злощасна хата у Колісниківці

 

Сюжет для телешоу

Спілкуючись протягом дня із учасниками цієї події, постійно ловив себе на думці, що споглядаю якесь телевізійне шоу. Із числа тих, що зараз надзвичайно популярні. У студію запрошують людей, як правило, нещасних. Ті розповідають про свої проблеми, як правило, сімейні. А інші не надто щасливі люди дивляться це шоу і радіють, що таке відбувається не з ними.

А чим не ідея, не сюжет? Багато дітей, кілька сімей, аліменти, гроші, бандити, побиті вікна і траурний вінок на Восьме березня?

Кажуть, що за участь у телешоу із схожими сюжетами їх учасникам навіть гонорари виплачують.

Якщо ж серйозно, то ця не надто весела історія повинна б закінчитися чимось схожим на хеппі-енд. Від Олексія та Людмили відчепляться. Не погрожуватимуть, але і грошей уже не пропонуватимуть. Нікому не потрібні реальні проблеми, кримінальні справи і допити через якісь 10 тисяч гривень та 41 «сотку» землі в Колісниківці. Кримінальна справа, якщо та буде відкрита, то до суду не дійде. Поліцейські не будуть особливо напружуватися. Аліменти Сергій не виплатить. Він, цілком можливо, і про всю цю скандальну епопею ніколи не дізнається.

Так воно все й заспокоїться, і забудеться.


Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»
15 березня, 13:01 | Кобеляки | Кримінал

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.