Програма «Безпечний район»: камери є, Інтернету не вистачає

Редакція вирішила поцікавитися станом справ із реалізацією колись розрекламованої програми по боротьбі зі злочинністю. Тим більше, що під її реалізацію були виділені бюджетні кошти.

Нагадаємо, що програму «Безпечний район» приймали ще депутати колишньої Кобеляцької районної ради. Вона мала б бути реалізована протягом 2019–21 років.

Згідно із задумом авторів програми, на території колишнього Кобеляцького району по різних селах повинні були встановити 232 камери відеоспостереження. Частина із них обладнані функцією розпізнавання номерних знаків на транспортних засобах.

У 2020 році, коли програма ще була на стадії фінансування, вартість її впровадження оцінювали в 5 547 481 гривню.

Минуло два роки. Кобеляцького району вже немає. Але ж гроші сільські ради на придбання відеокамер виділяли. От редакція і вирішила поцікавитися долею п’яти із половиною мільйонів бюджетних гривень. Адже навіть у інфляційні часи такі гроші, м’яко кажучи, на дорозі не валяються.

Усім нам відомо, що колишній Кобеляцький район розділився на дві громади — Кобеляцьку та Білицьку. Логічно було б припустити, що і камери відеоспостереження теж «розділилися», як і відповідальність за розпорядження бюджетними грошима.

Як і очікувалося, в Біликах на запитання відповіді надали одразу, а в Кобеляках виникли проблеми.

Та для початку ми зателефонували до начальника місцевого підрозділу поліції Володимира Кузьменка.

Він розказав:

— Наскільки я володію інформацією, у Біликах і Бутенках все працює. У Кобеляках — ні. Камери закупили, і вони знаходяться на зберіганні в міськраді. Сподіваюся, що із приходом на роботу в міську раду колишнього поліцейського Василя Кіптілого ситуація зрушить із «мертвої точки» і система запрацює.

Та, як виявилося, ситуація не така вже й однозначна. Як завжди це буває в Україні — спочатку проголосували, а потім подумали. Адже на шляху впровадження в життя депутатської програми виникли труднощі, поки що непереборної сили. Конкретніше — у багатьох селах немає якісного інтернет-зв’язку. А без цього відеокамери свою функцію виконувати не можуть. Є й інші, досить пікантні моменти.

Заступник Білицького селищного голови Ігор Федь розповів:

— Так, головна проблема — відсутність інтернет-зв’язку необхідної потужності. У нас на території громади вже кілька років камери відеоспостереження працюють у Бутенках, Біликах, Вишневому, Вітровій Балці, Бережнівці. Сподіваюся, до кінця поточного року відповідної якості Інтернет буде і в Дрижиній Греблі. А потім — і у всіх інших населених пунктах громади. Загальна кількість встановлених камер відеоспостерження на сьогоднішній день — 25.
Розповів Федь і про згаданий вище пікантний момент. Він стосується долі кількох відеокамер, які мали встановити в Червоних Квітах.

Посадовець сказав:

— Камери то купили. Але Інтернету в Червоних Квітах немає і не зрозуміло, коли буде. І от виникає така ситуація. Колишня Червоноквітівська сільська рада дає субвенцію Сухинівській сільраді. Та купляє камери. Їх привозять у Сухинівку і там обладнання знаходиться на зберіганні. Потім, після реформи, ліквідовані сільради. Червоні Квіти стають територією Білицької громади, Сухинівка — Кобеляцької. І колишній голова Сухинівської сільради передає «червоноквітівські» камери в Кобеляцьку міськраду. Ми вже дуже довго пишемо листи в міську раду, прохаємо віддати майно, яке нам належить. Але нам просто не дають ніякої відповіді.

Редакція, у свою чергу, звернулася із запитанням про долю всіх відеокамер до Василя Кіптілого, який у міській раді опікується зв’язками з громадськістю та правоохоронними органами. Василь Анатолійович повідомив, що всі відеокамери знаходяться на відповідальному зберіганні в міській раді. Після проведення комісійної ревізії, обладнання, придбане для Червоних квітів, має бути передане в Білицьку громаду.

Подобається    0