Кобеляцькі храми — скільки їх було

Кобеляцькі храми — скільки їх було

Серед людей, які цікавляться історією нашого міста, інколи виникають дискусії на тему, скільки церков було в нашому місті та де вони стояли.
Кількість фігурує різна. Але найбільш повну відповідь ми можемо отримати завдяки літопису Хрестовоздвиженської Соборної церкви повітового міста Кобеляки, який написав Благочинний Кобеляцького повіту Микола Васильович Пірський ще до жовтневого перевороту. До цієї теми він підходив дуже скрупульозно, використовуючи архівні матеріали Полтавської Єпархії та місцевих церков.

Найдавніші перші церкви знаходилися на території Кобеляцької фортеці.

Літопис говорить про те, що на крутих схилах правого берега Ворскли з найдревніших часів стояли церкви: Свято-Троїцька (по вулиці Короленка, яка до революції називалася Троїцько-Броварською), Різдво‑Богородична (по вулиці, що раніше так і називалася Різдво‑Богородична, тепер Батиря, до речі, чомусь, не потрапила під перейменування по закону про декомунізацію), Успенська (по вулиці Успенській у районі реабілітаційного центру), Параскеївська (на території парку Перемоги), Миколаївська церква (що, як сказано в літописі, знаходилася за 126 сажнів від Троїцької церкви (1 сажень = 2,134 м). Також, однією з найдавніших церков, за межами фортеці, є Покрівська. Микола Васильович зазначає про перші документальні відомості, датовані ще 1612 роком, які і є першою згадкою про Успенську церкву.

Дещо пізніше були побудовані церкви Михайлівська (розташовувалася на перехресті теперішніх вулиць Дніпровської і Михайлівської), Спасо-Преображенська (у районі теперішнього НВК № 1), Георгіївська (у районі військового комісаріату по вулиці Юр’ївська).

На кладовищі, на місці ритуального майданчика, стояла церква Марії Магдалини.

Справжньою окрасою міста був Хрестовоздвиженський собор, який стояв на місці теперішньої Миколаївської церкви.

 

У кожного храму своя історія

Тепер коротко про історію кожної з церков за матеріалами літопису.

1. Церква в ім’я Воздвиження Чесного і Животворящого хреста Господня, з одним куполом, кам’яна (мається на увазі, із цегли, всі решта були дерев’яними), з двома приділами: у ім’я всіх Святих і в ім’я Святителя Хрестового Миколая.

Час заснування цієї церкви визначається за наказом Малоросійської Переяславської Консисторії на ім’я священика Кассіана Мойсейовича Гординського і прихожан міста Кобеляки Миколаївської церкви, від 19 жовтня 1801 року, про закладання в цьому приході кам’яної трьохпрестольної церкви. ЇЇ будівництво продовжувалося майже 30 років. По закінченню ця церква була освячена 26 листопада 1830 року. Збудована в стилі класицизму, вона була справжньою окрасою міста, а 1936 року зруйнована комуністичними вандалами.

2. До побудови в 1830 році Соборно-Хрестовоздвиженської церкви в цьому ж приході і на цій міській площі була церква в ім’я Святителя Хрестового Миколая. Дерев’яна, однопрестольна, стояла в двадцяти саженях на північний-схід від церкви Хрестовоздвиженської. За збереженими на той час документами видно, що Миколаївська церква заснована якщо не в кінці XVII-го, так на початку XVIII-го століття. А з 1727‑го року при церкві вже досить правильно ведеться церковне письмо. У 1837 році ця церква була розібрана і з неї збудована дзвіниця при Хрестовоздвиженській церкві.

3. Церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці. На основі документів, збережених у архіві Кобеляцьких церков тих часів, найдревнішою треба вважати церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Це ясно видно із опису церкви Покрова Пресвятої Богородиці від 1827 року. У цьому описі відносно заснування в Кобеляках першого храму Покрівського сказано: «спочатку церкву Покрова Богородиці закладено за листом  даним у 1612 році вересня 17 дня наміснику Кобеляцькому Павлу Заславському на закладку тієї церкви від тодішнього Протопопа-Полтавського Луки Семеновича».

Намісником Павло Заславський був при Успенській церкві Кобеляк, що видно із древніх сповідальних книг при ній. Подальша історія цієї церкви не відома. У 1794 році по старості вона розібрана і на її місці в 1795 році збудована нова церква, яка неодноразово ремонтувалася і перебудовувалася. При цій церкві в 1820 році була збудована дзвіниця. По старості своїй розібрана в 1882 році і збудована нова в одному зв’язку з церквою.

Головний дзвін на ній вагою 45 пудів (720 кілограмів) з вилитим зображенням на одній стороні Успіння Богоматері ,і на краях його наступний напис: «Новоросийской губернии, Днепровского полку в город Кобеляки до церкви Успения Богоматери колокол сей сооружен коштом войска Запорожского Атамана куреня Броховецкого Григория Блохи с помощю других доброхотов старанием Николая Степановича Адабаша и соборной церкви священника Федора Кроковского в 1767 г. Декабря 31 дня».

До 1830 року ця церква була соборною і достояла до вересня 1943 року. Була спалена гітлерівцями під час відступу.

4. Церква в ім’я Покрова Пресвятої Богородиці спочатку була перенесена з усіма священними предметами та дзвонами з Мішурова переселенцями правого берега Дніпра (можливо, містечко Мішурин Ріг) у 1612 році в село Могилівщину, яке з часом ввійшло до складу Кобеляк. Скільки простояла саме ця церква — не відомо, але в 1721 році збудована нова, яка через старість у 1793 році по резолюції Преосвященного Гавриїла була розібрана прихожанами і продана ними в казенне село Іванівка з ризницею і книгами за 360 рублів асигнаціями. Гроші були використані на виплату боргу нової церкви, збудованої в декількох сажнях від розібраної.

У Пірського про цю церкву нема відомостей, крім надісланого в Кременчуцьке Духовне Правління рапорта священика Войнаховського від 9 грудня 1787 року про те, що з даної церкви вкрадено багато напрестольних та різних речей. Наказом того ж Правління від 21 березня 1788 року за № 143 дано знати, що деякі речі знайдені і відправлені в церкву за призначенням.

Передостання церква в ім’я Пресвятої Богородиці розібрана в 1889 році в квітні і в тому ж році збудована нова однокупольна в одній зв’язці з дзвіницею. Ця церква подобалася Миколі Васильовичу. Про неї він пише наступне: «Теперішня церква, що займає місцевість, близьку до річки Кобелячки при впадінні її в річку Ворскла, своєю вишуканою архітектурою служить прикрасою міста».

5. Церква в ім’я великомученика Георгія Побідоносця. Коли і ким вона була збудована в місті Кобеляки, точних відомостей не збереглося. Церковне письмо і книги для наказів свідчать про те, що вона вже існувала в 1720 році. Крім описів, складених у 1827 році, зберігся при цій церкві і опис 1786 року, але, на жаль, заголовні перші сторінки в ній, де викладено коротко історію початкового храму, виявилися вирваними.

Про перебудування і ремонти цієї церкви нічого не відомо до 1825 року. Зазначеного року церква відновлена капітальним ремонтом.

У 1899 році, старанням священика  Миколи Якубовського, замість попереднього, збудовано величний п’ятикупольний храм на кам’яному фундаменті в одному зв’язку з дзвіницею. Всередині і зовні пофарбований. За кошти церковного старости Івана Олексійовича Мідяного цей храм був прикрашений чудовим іконостасом.

6. Спасо-Преображенська церква.

Церква Преображення Господня збудована в 1753 році за рахунок пожертв за благословенням Тимофія Митрополита Київського і Галицького.
До побудови цієї церкви в Кобеляках, за переказами старожилів і прихожан, як зазначається в описі 1827 року, також була церква в ім’я Преображення Господнього на цьому ж погості, яка розібрана по старості.

Далі йде перелік ремонтних робіт, які у різні часи проводилися в церкві. У 1898 році, з дозволу Пресвященого Єпископа Ілларіона, стара церква розібрана і замість неї на тому ж місці збудовано новий дерев’яний храм на кам’яному фундаменті в одній зв’язці з дзвіницею, вкритий залізом, всередині і зовні пофарбований.

7. Кладбищенська церква в ім’я Святої Рівноапостольної Марії Магдалини.

Збудована в 1778 році повністю за кошти бригадира Дніпровського пікінерного полку Миколи Степановича Адабаша. (При Катерині другій в пікінери було переведено реєстрових козаків. З 1773 по 1783 роки Кобеляки — ротне місто Дніпровського пікінерного полку.)

Знаходилась ця церква на північно-східній окраїні міста, у центрі міського кладовища. Вона була дерев’яна, мала вигляд корабля, з одним куполом. І хоча не відрізнялася особливою архітектурою, тим не менше, всередині влаштована була дуже гарно.

При церкві була дзвіниця, яка стояла окремо, але в 1867 році наказом Полтавської Духовної Консисторії дозволено перебудувати її і з’єднати з церквою дерев’яною галереєю.

Головний дзвін вагою 45 пудів, литий у Москві 1778 року грудня 4 дня, був також придбаний бригадиром Адабашем. Церква із самого заснування свого приходу не мала.

У 1899 році, з Божою поміччю, збудовано на кладовищі новий величний храм у одному зв’язку з дзвіницею, всередині і зовні пофарбований. Ліс зі старої церкви з дозволу Преосвященного Єпископа Іларіона було використано на будівництво нової Соборної школи з квартирами для учнів.

 

Перенесені церкви

Тепер коротко про долю ще чотирьох церков нашого міста, про які згадано було на початку статті.

Приходи Троїцької, Параскеївської та Успенської церков були розташовані на лівому березі річки Ворскла і в хуторах на відстанях 5,10, 15, 20 і 25 верст. Восени, взимку і, особливо, навесні шляхи сполучення з ними були дуже важкими. Приходи інших церков були розташовані по течії річок Кобелячка і Вовча. От і виникла ідея винести деякі церкви міста Кобеляки в центри своїх приходів.

Свято–Троїцька церква. Вона була першою перенесена з Кобеляк у Бродщанські хутори за 16 верст від міста (верста 1066,781 м) в 1858 році і відбудована за кошти підполковника Самуїла Мальованого і його жінки Олени Василівни.

Другою перенесли церкву Різдва Богородиці за наказом Полтавської Духовної Консисторії від 29 червня 1865 року в Улинівські хутори (нині село Улинівка Козельщинського району) на відстань 18 верст від Кобеляк, так як ця місцевість мала населення більше 200 дворів і мала особливу потребу в храмі Божому. У самому ж місті приходських дворів було не більше 26, і то переважно бідних жителів.

Третя церква — Параскеївська, за наказом Полтавської Духовної Консисторії від 29 квітня 1866 року перенесена в хутори Письменні (територія села Красне).
Четвертою була перенесена церква в ім’я Архангела Михаїла.

Після винесення трьох зазначених вище церков у центри їх приходів за наказом Полтавської Консисторії від 12 травня 1866 року потрібно було перенести і Архангельську церкву в місцевість річки Вовчої за 12 верст від міста (Бережнівка), де згруповані були хутори в кількості 255 дворів.

Це є досить короткий опис храмів, які існували в нашому місті. Історія деяких із них налічувала не одне століття. Надіюсь, моя стаття буде цікавою небайдужим до історії нашого міста та краєзнавства.






Автор: Юрій Попруга



1. orakul / 17 січня, 11:16 Цитувати
Стаття канєшно цікава, тільки де блін синагоги? Чи продовження буде?
2. Filon / 17 січня, 11:28 Цитувати
Буде.
3. саша ставицький / 17 січня, 13:59 Цитувати
1.orakul
« де блін синагоги»

Все те , що є в Кобеляках і громаді , з часом перетвориться в синагоги.Бачиш , як взялися за відновлення панівного народу.
4. orakul / 17 січня, 14:28 Цитувати
3.саша ставицький
«Бачиш , як взялися за відновлення панівного народу.»

та я то давно бачу. А толку? Нарід навіть не підозрює що його очікує.

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.