Кацапи заговорили про «борщові» утиски

Прес-секретарка МЗС Росії Марія Захарова розкритикувала український борщ, який росіяни постійно намагаються віднести до своєї національної кухні. Захарова поскаржилася, що утиски росіян доходять навіть до «книжок з кулінарії».

«Усе, що було пов’язано з етнікою і культурою в першу чергу. Навіть книги про кулінарію, вони теж заборонялися. Чому? Тому що не можна було ділитися борщем. Ну не можна. Він повинен був належати тільки комусь одному. Якомусь одному народу, одній національності», — обурилася представниця МЗС РФ.
Захарова назвала це проявом «ксенофобії» і «нацизму».

«А так, щоб він був спільний? І щоб в кожному місті і в кожному регіоні кожна господиня могла приготувати його по-своєму? Ні. На компроміси йти не хочуть. Так це і є те, про що ми говоримо: ксенофобія, нацизм, екстремізм у всіх проявах», — заявила Захарова.

Україна неодноразово порушувала питання «національності» борщу на міжнародному рівні, оскільки росіяни постійно намагалися зробити традиційну страву українців частиною своєї російської культури.

У 2019 році уряд Росії в Twitter назвав борщ «однією з найвідоміших і найулюбленіших російських страв і символом національної кухні».

Міністерство культури України у відповідь ухвалило своє рішення про визнання страви частиною національної культурної спадщини.

Після чого Москва дала зрозуміти, що її кулінарні ініціативи Києва не влаштовують. У статті російського урядового видання «Російська Газета» український крок назвали «новою підставою для міжнародного скандалу».

Почасти проблема полягає в тому, що коріння сучасних України та Росії бере свій початок із середньовічної Київської Русі. Сучасній Україні належить столиця і більшість важливих місць тієї епохи. Але століття імперського правління над Україною дозволили Москві контролювати історичні твердження без будь-яких перешкод. І таке становище зберігалося аж до розпаду СРСР, писало видання Atlantic Council.

Отримавши незалежність у 1991 році, Київ почав чинити опір, відбираючи назад у Росії різні аспекти своєї ідентичності в рамках широкої державної роботи.