Чому не можна воювати з українцями!?

Чому не можна воювати з українцями!?

Днями прочитав текст, написаний єдиним серед нині живих українців генієм. Ліна Костенко на подібне визначення заслуговує однозначно. Підписуюсь під кожним її словом. Сам так просто і гарно написати навряд чи зумів би. Тому цитую Ліну Василівну повністю. Але не втримаюся, аби не додати свої «п’ять копійок».

  1. «…Аграрна країна. Кожен може закопати. Вороги сприймаються, як дармові добрива.
  2. Хазяйновиті люди. Кожній родині потрібен БТР для оранки, з корпусу ракети роблять мангал, погнуте здають на метал.
  3. Винахідливі. Воюють всім, що є: коктейлями, пиріжками, консервованими огірками, прокльонами і навіть голими руками.
  4. Безстрашні. Після 90‑х, 2008‑го, 2014‑го і коронавірусу, бояться тільки власних жінок і шо люди скажуть.
  5. Анархічні. Терпіти не можуть будь яку владу. Окупаційну владу через тиждень змусять говорити державною і провести чесні вибори, які одразу оголосять фальсифікованими.
  6. Непередбачувані. У мирний час усі всіх звинувачують у роботі на ворога. Коли приходить ворог, то гуртом нищать його. У перервах гризуться за те, хто більший патріот))
  7. Незламні. Коли погано — плачуть, коли дуже погано — співають, коли повна срака — сміються!

P. S. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни……»

Ліна Костенко

 

Думаю, не помилюся, стверджуючи, що до війни в Кобеляках, та й по всій Україні, вистачало таких собі «фанатів» путіна. Швидше за все, їх вистачає і зараз.

Є така категорія людей, котрі розуміють лише силу і, водночас, воліють, аби усі їх проблеми вирішував хтось інший.

Тобто, щоб було, як у сусідній державі — єдиний незмінний і незамінний президент, котрий володіє монополією на істину і приймає єдино правильні рішення. І є величезна, просто шалена кількість грошей, за допомогою яких можна купити майже все, у тому числі і розум та совість цілого народу.
В Україні ж було, є, сподіваюся, і буде по-іншому.

У нас постійно змінюються президенти. Усі ми постійно всім незадоволені та готові вже завтра змістити владу, яку вчора обрали.

У нас немає залізобетонної президентської вертикалі влади. Натомість є потужне місцеве самоврядування.

У нас немає такої величезної кількості грошей, за які можна купити майже все.

Ми постійно живемо в стані кризи і стресу. І постійно сподіваємося виключно на себе, а не на ледве не міфологічного «дядю Вову», який усе знає і все порішає.

І ось уже півроку війни. І як виявилося, їх вічно живий, всезнаючий і всеуміючий фюрер ховається в бункері, а наш Президент ні на хвилину не полишав Київ. Навіть у перші дні війни, коли рашистські війська зайшли в місто.

А вічно незадоволені владою українці згуртувалися, як ніколи, в боротьбі проти ворога.

І ні за три дні, ні за три тижні, ні за три місяці, ні за півроку їх хвалена-перехвалена армія нічого не змогла зробити із нашою.

То ми ж таки — кращі. І наша система влади, система суспільного устрою, наша держава блискуче довели усьому світові, а передусім нам самим, своє право на існування.

Ну, а тим, хто й досі молиться на недофюрера, краще б зібрати манатки, сісти в їх «недожигулі» — та й гайда на болота.


Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»
2 вересня 2022, 10:04 | Полтавщина | Редакційна

1. Zorn / 2 вересня 2022, 10:26 Цитувати
Суперові роздуми.

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.