Кримінальний паровоз
Схоже, що нинішня кобеляцька влада намагається встановити сумнівний рекорд з кількості кримінальних справ на одну чиновницьку душу.
У кримінальному арго або фені є такий вельми цікавий і специфічний вираз – «Піти паровозом». Або – «Потягти паровозом».
Перший вислів означає бути головним фігурантом кримінальної справи, головним обвинуваченим у справі про кримінальну групу, тобто отримати більший, порівняно з подільниками, термін.
Або – брати всю провину на себе.
Відповідно, «потягти паровозом» має означати «підставити» під кримінальну відповідальність інших людей.
От зараз і постає риторичне запитання. Чи нинішній міський голова «піде», чи «потягне»? На суб’єктивний погляд автора цієї статті, більш вірогідним є другий варіант розвитку подій. Тобто, відповідати в суді, а згодом, найімовірніше, нести кримінальну відповідальність буде ціла група кобеляцьких чиновників. Хоча, по суті, їх провина полягає виключно в тому, що вони у свій час не змогли сказати «ні» і чи вчинили тут іншу дію, на яку їх спонукав нинішній міський голова, чи поставили свій підпис під сумнівним, з точки зору законності, документом. Та про все – по порядку.
Кілька днів тому ми вже повідомляли про те, що Кобеляцький районний суд, устами судді ..Назарьової, прийняв рішенням відсторонити від посади міського голову Олександра Копельця терміном на два місяці.
У той же час, той же суд і той же суддя розглядає, по суті, кримінальну справу, в якій фігурантом є вже згаданий Олександр Олександрович.
І хоча сам міський голова бадьориться і публічно та непублічно називає справу замовною і такою, що не має перспективи в суді, люди, знайомі із практикою вітчизняного судочинства, мають зовсім іншу, протилежну, точку зору.
Один із них, адвокат із багаторічним стажем, на умовах анонімності поділився із редакцією:
– Як правило, долі таких кримінальних справ вирішуються ще до того, як вони потраплять до суду. Тобто, фігурант чи його «дах» або «рішає», або ні. «Рішає» – це означає, що справа в суд не потрапить. Якщо ж уже потрапила, то із впевненістю десь на 99 і 99 відсотків можна прогнозувати, що все закінчиться вироком. І – не виправдальним. Звичайно, ніхто Копельця в тюрму садити не буде. Вік та інші фактори зіграють свою роль. Але посаду втратить. І «срок» матиме.
А починалося все із банальної перевірки
Зараз міський голова стверджує, що кримінальна справа, у якій він є головним фігурантом, є замовною і сфабрикованою. Мовляв, співробітникам прокуратури потрібно «галочку» у графі про виконану роботу поставити.
Безумовно, Олександр Копелець має право так говорити. По Конституції, він, як громадянин України, має право говорити майже все.
Але запропонована ним версія про прокурорську «галочку» є вельми сумнівною. Адже, нагадаємо, історія ця почалася ще в далекому 2018 році. І дуже сумнівно, що співробітники прокуратури для «галочки» витягли із архіву старезну справу.
Ще в червні 2018 року вийшла у світ публікація в «ЕХО» під назвою «Прокуратура шукає кобеляцькі дороги». У ній мова йшла саме про цю кримінальну справу.
Тоді співробітник прокуратури Олександр Мацко розповів редакції, що правоохоронці направили в міську раду запит із вимогою надати звітність про основні витрати в 2017 році. Відповідь міська рада, всупереч законодавству, у встановлені строки не надала. Довелося звертатися до суду і вилучати документи після судового рішення. Їх, ці документи, почали перевіряти. І виявили деякі цікаві моменти. Зокрема, стало відомо, що згідно із проектною документацією та рішеннями міськради, асфальт мали покласти на одних кобеляцьких вулицях, а поклали зовсім на інших. Після цього співробітники прокуратури замовили експертизи щодо якості та кількості самого асфальтного покриття. Тоді вони, правоохоронці, ще не говорили про підозрюваних.
Натомість міський голова Олександр Копелець почав говорити про ледве не про злочинну недбалість вже колишніх міських землевпорядників та про якусь особисту зацікавленість прокурорів. Він про це в своїй кишеньковій газеті навіть писав, цим сам себе документуючи.
Призначив Копелець навіть цілу депутатську комісію, яка міряла та рахувала заасфальтовані квадратні метри. Метри то зійшлися. Але ж фахівці із будівництва доріг знають, що потрібно рахувати не метри, а тонни. Адже «розмазати» суміш можна на велику площу, і це аж ніяк не говорить про кількість укладеного асфальту, отже і про кількість витрачених бюджетних коштів. Між тим, за інформацією редакції, шар асфальту, покладеного на міських вулицях, є ну дуже тоненьким.
У результаті, уже в 2018 році в прокуратурі був підготовлений документ щодо оголошення про підозру кобеляцькому міському голові. Залишалося зовсім мало – побачити під ним підпис прокурора Полтавської області. Адже по закону саме обласний прокурор має повноваження оголошувати про підозру чиновникам рівня Копельця.
Йшли роки. Змінювались обласні прокурори. А підпису все не було. з’явився він, підпис, лише в році поточному.
Міський голова вбачає причину у вже названій «галочці».
Між тим, редакція бачить причину в іншому. Справа в тому, що в Україні й до цього часу ніхто не відміняв і не скасовував поняття «даху». У нашому випадку – політичного. Був «дах» – і справа лежала під сукном. Зник – і була оголошена підозра, а справа потрапила туди, де мала бути ще в 2018 році, тобто в суд.
А тепер – про «вагони»
Якщо про «асфальтну» кримінальну справу, фігурантом якої є міський голова Олександр Копелець, сказано і написано вже багато, то інші чиновники міської ради поки що залишалися «в тіні». Між тим, правоохоронці підозрюють у криміналі і частину з них.
У суді продовжується розгляд провадження за номером 12020170190000570 за ознаками частини 2 статті 364 та частини 2 статті 240 Кримінального кодексу України.
Там мова теж іде про зловживання службовим становищем та порушення правил використання надр. А головною «дійовою особою» є директор «Водоканалу Плюс» Володимир Юрко.
Взагалі директор комунального підприємства при своїй відданості «паровозу» «начіпляв» на себе стільки кримінальних справ, що невдовзі по їх кількості зможе із шефом успішно конкурувати.
Хоча про те, що за вивезення сміття в ліс рано чи пізно доведеться відповідати перед Законом, Володимира Юрка попереджали десятки разів. У тому числі, і публічно, на сторінках «ЕХО».
Але є така категорія людей, які замість того, щоб мати спокійний сон, воліють іти за кримінальним паровозом.
Ще не дійшло до суду кримінальне провадження за номером 42022172070000005 за ознаками частини 3 статті 191 Кримінального кодексу України.
У ній фігурантом виступає такий собі Мельник Андрій Іванович, ще одне «пташеня» «гнізда» Копельцевого.
Цьому «пташеняті» загрожує: «....Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Ніхто не сумнівається в тому, що Андрій Іванович нічого собі особисто, зловживаючи службовим становищем, не привласнював. Він просто поставив свій підпис під потрібним «паровозу» документом. Але суд не буде розбиратися в тому, у чию кишеню в підсумку потрапили бюджетні гроші. Для провоохоронців головне – доведені факти. Є об’єкт у парку Перемоги, який згідно із проведеними експертизами має завищену вартість, і є підпис посадової особи, що прийняла роботи. От чий підпис – той і «сяде».
Найближчим часом має стати відомо про ще один «вагон» у створеному Копельцем у Кобеляках кримінальному ешелоні. Мова йде про директорку одного із дитсадків.
А якщо проведуть справжній аудит діяльності Кобеляцької міської ради, а це зробити конче необхідно, то... Пам’ятаєте, як казав Льолік із «Діамантової руки»?