Марківське молоко

Приміщення, до якого ми завітали на екскурсію, побудоване близько 25 років тому. За час його існування багато змінилося. Руками доярки давно вже не доять. Чоловік, що прийшов у ці стіни агрономом, нині є керівником. У господарстві тримають 450 голів ВРХ, а не 1050, як колись.
Керівник приватної агрофірми «Мир» Віталій Біланенко демонструє корпус, у якому охайно і чистенько. В чотири ряди стоять корови, жують корм та інколи «помукують».
Навантаження на одну доярку становить п’ятдесят голів худоби. Доять за допомогою апарату іноземного виробництва, який коштував фермеру недешево. Лише на вакуумну установку витрачено 50 тисяч гривень, а водонагрівач коштував –16 тисяч. Частково використовується і вітчизняна апаратура.
На фермі Біланенка працюють шість доярок і ще три підробляють на підміні. Доять корів два рази на день. На час написання репортажу дійні корови давали в середньому 12,8 літра молока на добу. Закупляє молоко кременчуцьке підприємство.
— Скажіть, якщо не секрет:  за якою ціною забирають молоко? — запитую.
— Дешево забирають, який тут секрет, — посміхається Віталій Васильович. — Вони лавіру­ють від кількості зданого молока. З 12 березня ціна становить 3 гривні 40 копійок за перший сорт. За минулий рік з молока ми отримали близько ста тисяч прибутку, однак затрат теж було дуже багато.
За словами керівника, середньорічна зарплата доярки становить близько 1300 гривень в місяць. Влітку робочий день 6 годин, взимку — 4–5 годин.
У всіх тварин на вухах красуються жовті бірки, що свідчить про ідентифікацію кожної корови. Старої худоби  на фермі немає. У 2005 році через лейкоз було вивезено більше ста тварин.
Нещодавно фермер відвідував науково‑практичну нараду у Кобеляках, де надавали технічні рекомендації з підбору корму по раціону ВРХ та пропагували іншу методичну літературу. Для обміну досвідом марківчани їздили в Шишацький та Карлівський райони. У Шишацькому, як і у ПА «МИР», використовується система молокопроводу. А у Карлівському — цехова система, це коли корови вільно пересуваються по корпусу, їх привчають ставати в чергу на дійку. А при молокопровідній системі тварини припнуті на одному місті.
Віталій Біланенко також хотів би перейти на цехову систему, однак приміщення ферми не дозволяє це зробити. Надто багато ремонтних робіт для цього потрібно виконати.
Сам керівник корів ніколи не доїв… Однак розуміє, як іноді важко вставати вдосвіта, справлятися з агресивними первістками та виконувати тяжку фізичну роботу. Тому своїх працівників перед кореспондентами підхвалює.
— Ось подивіться, які молоді хлопці у нас і як  вправно працюють, — показує на працівників, що пораються на фермі.
Фермер пригадав, як кільканадцять років тому  вкрали чотирьох коней. Сторожі прибігли у три години ночі, сказали, що тварин немає. Біланенко удвох із шофером знайшли коней по слідах і  забрали назад без допомоги правоохоронних органів.
У приватній агрофірмі також мають міні-ферму свиней. Їх тримають для реалізації своїм працівникам за символічною ціною — 20 гривень за кілограм. Всі свині української породи. До корейських поросят Віталій Васильович має негативне відношення, а тому і розводити їх не збирається.
Фермер  планує збільшити поголів’я тварин, однак доки у державі не врегулюють питання з дотаціями,  навряд чи задуми керівника можна буде втілити в життя.
За даними головного управління статистики, обсяг вирощування худоби та птиці в аграрних підприємствах Полтавської області за січень 2010 року скоротився проти аналогічного показника за січень 2009 року на 14,2 відсотки. Якщо останнім часом нічого не зміниться, публікації, подібні до цієї, залишаться лише спогадом на папері.

Подобається    0